Волонтери благодійного фонду “Патріоти України” продовжують возити на Схід гуманітарну допомогу, а також спільно з медиками чергують у прифронтовій зоні. Нещодавно з такого чергування повернувся волонтер фонду Сергій Кисельов. Він розповів про обстріли українських позицій, настрої місцевого населення й потреби військових.
Волонтери благодійного фонду “Патріоти України” продовжують возити на Схід гуманітарну допомогу, а також спільно з медиками чергують у прифронтовій зоні. Нещодавно з такого чергування повернувся волонтер фонду Сергій Кисельов. Він розповів про обстріли українських позицій, настрої місцевого населення й потреби військових.
— Сергію, ви провели три тижні у прифронтовій зоні, чергуючи на кареті швидкої допомоги. Розкажіть про це детальніше.
— Нині у прифронтовій зоні найбільше бракує не медикаментів і техніки, а лікарів та водіїв, які працювали б там на волонтерських засадах. Раніше наш благодійний фонд доправив повністю вкомплектований автомобіль швидкої допомоги для Галини Алмазової з екіпажу “Вітерець”. З часом, побачивши нестачу водіїв, порадилися й вирішили по кілька тижнів чергувати у прифронтовій зоні на каретах швидкої.
Разом з медсестрою Світланою Красуцькою пробули там три тижні, замінивши секретаря Старокостянтинівської міської ради Олександра Степанишина. Мене ж замінив волонтер нашого фонду Борис Голодний. Під час чергування Світлана виявилася просто незамінною, адже хороший медик там — на вагу золота. Вона — шкільна медсестра, витратила свою відпустку для допомоги військовим. Переконаний, що на ентузіазмі таких людей і тримається наша держава.
А з медикаментів не вистачає поки що лише знеболювального та кровоспинних препаратів. Взагалі хотілося б зробити для військових персональні аптечки й роздати їх кожному. Нині ми над цим працюємо, але будь-яка справа гальмується нестачею фінансування.
Що ж до чергування, то минуло воно відносно спокійно, адже масованих обстрілів практично не було. Щоправда, бойовики вели вогонь з “Градів” по селищу Мар’янівка Донецької області, унаслідок чого було поранено кілька українських військових. Тому нашому екіпажу доводилося туди виїжджати, щоб надати необхідну медичну допомогу й переправити поранених у безпечне місце.
Загалом чергувати було неважко. Вже під час поїздок з гуманітарною допомогою звикли до можливої небезпеки й прифронтового способу життя. Навпаки, було за честь перебувати на спільних позиціях зі справжніми героями України, зокрема з захисниками донецького аеропорту.
Щоб відточити й покращити навички у наданні невідкладної медичної допомоги, проходили на передовій спеціальні тренінги. Нас вчили, як вижити під час бою й одночасно допомогти пораненому. За здобуті знання ми вдячні комбату 90-го батальйону з позивним Біба.
— А місцевому населенню доводилося надавати медичну допомогу? Що скажете про їх настрої?
— Звісно, надавали медичну допомогу й цивільним людям, які попри небезпеку залишилися у своїх домівках. Наприклад, двічі виїжджали в Опитне. Там з 875 сімей залишилося не більше 70. Саме вони найбільше страждають від ворожих обстрілів. Тому серед них є й поранені, яким зазвичай допомога надається на місці, адже вони відмовляються покидати свої домівки. Кажуть: тут їхні земля та дім, тут усе їхнє життя, тому не бачать сенсу шукати тимчасові притулки. Переважно ті, кому ми надавали медичну допомогу, ставилися до нас позитивно.
А ось, спілкуючись з людьми у магазинах, можна відчути різні настрої. Частина населення бачить своє майбутнє лише в Україні, інша — налаштована вороже, хоча усвідомлюють, що в них стріляють сепаратисти. Люди, які підтримують Україну, зазвичай розуміють, що у ній життя буде стабільнішим, бо так звані ДНР і ЛНР показали себе осередками хаосу.
До речі, в одному з магазинів бачили жінок з самого Донецька, які час від часу приїжджають на нашу територію купувати продукти, які у нас набагато дешевші. Вони розповідали, як так звана донецька влада ставиться до людей: можуть через 
переконання або побити, або кинути за ґрати, або забрати автомобіль. Тобто роблять, що хочуть.
— Чого саме нині потребують захисники України?
— У військових щоразу виникають нові потреби, особливо через те, що волонтерська допомога поступово слабшає, а саме на ній вони й тримаються. Залишаються лише найбільш витривалі благодійні фонди. Й тут немає нічого дивного: багато українців доведені до зубожіння інфляцією та підняттям комунальних тарифів. Природно, що люди думають, як їм вижити й витрачають менше на допомогу військовим. У цій важкій ситуації стараємось активізувати сили наших давніх меценатів — керівництво й колективи підприємств ВАТ “Хмельпиво”, ТДВ “Хмельницькзалізобетон”, “Приватна друкарня”, “Мамин хліб”, “Деражнянський молочний завод”… Звісно, найбільшу допомогу отримуємо від колективу й підприємців МСТ “Кооператор” та його генерального директора Миколи Ворони. Без них нічого б не було.
Зараз акцентуємо увагу на якісній літній формі та взутті, яке весь час потребують військові. Веземо на передову й харчі, й медикаменти, й передачі… Необхідні також електрогенератори, які швидко виходять з ладу.
Загалом стараємося їздити на Схід щотижня й працюємо у трьох напрямках: традиційно їдемо у Піски та інші прифронтові населені пункти, наші волонтери з Деражні обрали дещо північніший напрямок, а волонтери-механіки Володимир і Андрій їдуть у Маріуполь та інші міста для ремонту техніки.
Крім того, намагаємося завершити роботу над безпілотником. Нині ми зібрали більшу частину суми на його створення, але завершальні роботи потребують ще коштів, тому сподіваємося на підтримку людей. Також нам потрібні медики-волонтери.
Розмовляв Андрій ЯЩИШЕН
На фото: Сергій Кисельов крайній зліва, у центрі — Світлана Красуцька; волонтер під час чергування
Фото надані фондом “Патріоти України”
Якщо ви хочете допомогти армії, звертайтеся до волонтерів фонду “Патріоти України”. Кошти можна переказати на рахунок фонду “Патріоти України”: “Укрексімбанк” р/р 26004017023842, ЄДРПОУ 39432655, МФО 315609. Адреса фонду: м. Хмельницький, вул. Вайсера, 17/2 (приміщення “Міні-маркету”, третій поверх), кімн. 305, тел. 098-325-85-95.