Суперечки навколо того, що є основою економіки — виробництво чи торгівля — це як вічна суперечка про первинність курки чи яйця. Наше місто, як відомо, з перших років незалеж-ності якраз з торгівлі почало свій шлях до відродження власної економіки, яка у радянські часи була, в основному, зорієнтована на оборонний промисловий комплекс…
Суперечки навколо того, що є основою економіки — виробництво чи торгівля — це як вічна суперечка про первинність курки чи яйця. Наше місто, як відомо, з перших років незалеж-ності якраз з торгівлі почало свій шлях до відродження власної економіки, яка у радянські часи була, в основному, зорієнтована на оборонний промисловий комплекс…
Зрозуміло, що невдовзі ми таки розпрощаємося з існуючою інфраструктурою наших славнозвісних в Україні та за її межами речових ринків, які поступово, як у тій же сусідній Польщі, витіснять різні форми організованої торгівлі, але не сьогодні. Та, зрештою, мабуть, завжди у нас буде в крові й бажання прийти, зокрема на продовольчі ринки, аби вибрати власними руками те, що нам до смаку. Благо, що наше Хмельницьке МСТ “Кооператор” не стоїть на місці і постійно вдосконалює свою роботу, підвищує культуру обслуговування. Щоправда, аж надто різко вже і з ним, і з іншими продуктовими ринками міста контрастує всюдисуща 
стихійна торгівля, яка то наступає, то відступає на окремі наші вулиці, як-от Кам’янецька чи проспект Миру, або ж наша славна “стометрівка” перед продовольчим ринком, з якої ми взяли фото для цього несвяткового репортажу, нагадуючи знову хмельничанам та гостям міста, що торгівля тут також потребує гарантій якості пропонованих продуктів і товарів…
Наш кор.
На знімках: так торгують у павільйонах “Кооператора”, а так — з асфальту “стометрівки”.
Фото Миколи Шафінського