Війна триває, тому ні на мить не можна забувати про захисників України — фактично під таким гаслом активісти благодійного фонду “Патріоти України”, попри небезпеки, продовжують їздити на передову з гуманітарною допомогою для наших бійців. Про чергову поїздку на Схід, потреби армії й складнощі волонтерської роботи розповів координатор благодійного фонду Роман Ковальчук.
Війна триває, тому ні на мить не можна забувати про захисників України — фактично під таким гаслом активісти благодійного фонду “Патріоти України”, попри небезпеки, продовжують їздити на передову з гуманітарною допомогою для наших бійців. Про чергову поїздку на Схід, потреби армії й складнощі волонтерської роботи розповів координатор благодійного фонду Роман Ковальчук.
— Як минула чергова поїздка на передову?
— Морально, певно, була найважчою. Перед нею ми поховали нашого товариша Олександра Цисаря, позивний “Шип”, який 12 червня на Донеччині підірвався на міні. Тому їхати психологічно було надзвичайно важко, до цього підштовхувало лише розуміння, що там на нас чекають. На передову ми заодно завезли й бойових побратимів “Шипа” з 93-ї механізованої бригади, які приїздили на похорон.
До речі, при потребі ми завозимо військових на Схід і додому на ротацію. Це надзвичайно важлива справа, адже можемо довезти бійця практично до пункту призначення. Інакше доводиться долати величезну дорогу з багатьма пересадками, що надзвичайно важко морально. Тобто така допомога не менш важлива, ніж гуманітарна. До речі, возимо військових завдяки допомозі генерального директора МСТ “Кооператор” Миколи Ворони, який купив нашому благодійному фонду добротний автомобіль, здатний вмістити значний вантаж і вісім людей. До нас уже телефонували п’ятеро військових, які просились під час наступної нашої поїздки забрати їх додому.
Загалом поїздка минула відносно спокійно. Ми успішно доправили гуманітарну допомогу у населені пункти Піски, Водне, Опитне. Перебуваючи там, не помітили активних військових дій, лише поодинокі перестрілки з автоматів і мінометів. Більшу частину часу там панує гнітюча тиша, яку ненавидять військові, адже вона невдовзі віщує загострення ситуації та присипляє пильність. Взагалі ситуація тривожна, адже начебто панує тиша, а люди гинуть.
Інша ситуація у Мар’янівці Донецької області, де бойовики поливають вогнем з “Градів”. Туди їздив на кареті швидкої допомоги наш волонтер Сергій Кисельов. За його словами, там були й поранені, й загиблі.
— Активісти вашого благодійного фонду сумлінно взялися за виконання важливої, але не типової для волонтерів роботи — чергування на машинах швидкої допомоги у прифронтовій зоні. Що підштовхнуло до такого рішення?
— Найперше, розуміння того, що там бракує водіїв. Автомобілі швидкої є, а ось з персоналом — проблеми, адже це доволі небезпечна робота: рятуєш чужі життя, але це не захищає тебе від раптового обстрілу. Ми вже доправляли Галині Алмазовій, яка там допомагає військовим, повністю вкомплектовані карети швидкої. Зрозумівши тамтешню ситуацію, вирішили ще й чергувати водіями.
Окрім нас, за кермом швидкої чергував секретар Старокостянтинівської міської ради Олександр Степанишин. Він, як і мер Старокостянтинова Микола Мельничук, не вперше спільно з нашим фондом допомагають землякам-захисникам. Олександра Степанишина замінив Сергій Кисельов, а цього разу замість нього поїхав також активіст нашого фонду Борис Голодний.
— Які нині є потреби у бійців? Що будете везти цього разу на східні рубежі?
— Найактуальнішою потребою є електрогенератори, які швидко виходять з ладу через цілодобове використання. Звісно, також є потреба у якісній літній формі й взутті. На Донеччині посеред полів і степів набагато спекотніше, ніж у нас, тому, щоб українські бійці могли протистояти ворогові, їм необхідний комфортний одяг, а ще маскувальні сітки — так звані кікімори. Тому цього разу ми веземо генератор, форму, яка на сто відсотків складається з котону, й літні берці.
Проблема, що потреби бійців починають зростати, адже скорочується допомога інших волонтерів і звичайних громадян. Допомогу держави на передовій узагалі помітити важко. Можливо, нею дійсно хтось забезпечений, але, в основному, я бачив лише силу волонтерської підтримки.
Працювати через нестачу фінансування стає важче. Через зростання інфляції, підвищення комунальних тарифів і стрибки валюти чимало людей перестає жертвувати гроші на військових. До того ж у багатьох закрадається думка, що війна вже закінчилася, бо немає активних військових дій. Але на Сході продовжують гинути наші земляки, тому не можна говорити про якесь перемир’я чи тим більше закінчення війни. Бійці захищають Україну й нас, тому ніхто не має морального права забувати про них. Якщо людина не може піти воювати, вона повинна хоча б дбати про військових.
Нині основним локомотивом нашого фонду є Микола Ворона, який фінансує кожну нашу поїздку, допомагає закупляти необхідні речі. Такі люди є зразком справжнього меценатства. Шкода, що не всі готові чинити так само. Негативну роль у цьому відіграли фіктивні благодійні фонди, які обманом грабують українців. Коли людина стане на такі граблі, вона розчарується у волонтерському рухові. Тому закликаю всіх співпрацювати з перевіреними благодійними організаціями й фондами, адже лише так ви допоможете захисникам України.
Розмовляв Андрій ЯЩИШЕН
На фото: “Патріоти України” під час свого перебування на східних рубежах держави, Роман Ковальчук
крайній зліва
Якщо ви хочете допомогти армії — звертайтеся до волонтерів благодійного фонду “Патріоти України”. Кошти можна переказати на рахунок фонду “Патріоти України”: “Укрексімбанк” р/р 26004017023842, ЄДРПОУ 39432655, МФО 315609. Адреса фонду: м. Хмельницький, вул. Вайсера, 17/2 (приміщення “Міні-маркету”, третій поверх), кімн. 305, тел. 098-325-85-95.