Якими є пріоритети в роботі міської влади у наш непростий час, якими бачаться її основні завдання сьогодні і завтра, зокрема на фоні наростання передвиборчої напруги в місті? Про ці та інші актуальні питання — розмова з виконуючим обов’язки міського голови Костянтином Чернилевським.
Якими є пріоритети в роботі міської влади у наш непростий час, якими бачаться її основні завдання сьогодні і завтра, зокрема на фоні наростання передвиборчої напруги в місті? Про ці та інші актуальні питання — розмова з виконуючим обов’язки міського голови Костянтином Чернилевським.
— Не секрет, Костянтине Івановичу, що на щоденну роботу міської влади впливає нині немало, так би мовити, побічних факторів. З одного боку, їй треба забезпечувати життєдіяльність міста в екстремальних умовах соціально-економічних реалій, відповідаючи заразом у свій спосіб на виклики надзвичайного стану в країні, пов’язаного з війною на Донбасі. З іншого боку, прагнути адекватно реагувати на реформаторські ініціативи “зверху” та “знизу”, коли на нашому повсякденні все більше позначається атмосфера передвиборчої політичної суєти. Як воно у таких умовах працювати, коли мимоволі доводиться відповідати не лише за виконання власних обов’язків, а й за все, що робилося в місті до вас за останні роки, з огляду й на те, що партія “Батьківщина”, до якої ви належите, домінувала у міській раді, мала свого висуванця на посаді міського голови?
— Щодо передвиборчої атмосфери в місті, то погоджуся з вами, що нині це не більше, ніж політична суєта, адже, як на мене, перед нами стоять набагато відповідальніші завдання, аби нині надто перейматися майбутніми виборчими перегонами. Щодо мого бачення їх оцінок та прогнозів, то з висновками я не кваплюся. А стосовно того, як нині діють певні громадські та партійні середовища, то радив би їх лідерам та активу навчитися дивитися на себе з боку. Адже, скажімо, коли мій кабінет, міську раду пробують штурмувати з вимогами, за якими криється особистий інтерес, це одне, а коли йдеться про інтереси міської громади, то це вже інша справа. Згадаймо, якою показовою ілюстрацією саме таких тенденцій стала п’ятдесята сесія міськради, коли представники одного з громадських об’єднань, яке претендує бути виразником інтересів Майдану в Хмельницькому, виступили, по суті, лобістами однієї з комерційних структур у питанні навколо оренди молодіжного культурного центру “Проскурів”. Щось подібне доводиться спостерігати навколо вирішення питань з виділенням землі учасникам АТО, які в нас на особливому контролі. Тож хочу повторити всім: допомога сім’ям загиблих та поранених воїнів — для нас пріоритет, а всі інші заяви будемо розглядати, коли остаточно сформується список учасників АТО, на яких, як ви розумієте, фізично у межах міста земельних ділянок не вистачить. Тут своє слово повинні сказати вищі державні органи — той же парламент, певні очікування є від територіально-адміністративної реформи. Адже ми справді працюємо в умовах надзвичайного стану, війни на Донбасі, яка вносить свої корективи в соціальну політику держави та місцевого самоврядування, з чим нам не можна не рахуватися у щоденній роботі. Ця війна, як на мене, є одним із викликів, який цілком може змінити суспільно-політичний та соціально-економічний стан держави, якщо ескалація воєнних дій на Сході триватиме. Нині ж місто виконує всі поставлені державою завдання у протистоянні цій агресії, в свою чергу підтримуючи і власний волонтерський рух, який у Хмельницькому зарекомендував себе як поважна громадська спільнота.
Нагадаю, що безпосередньо, крім підтримки всіх конструктивних волонтерських ініціатив, ми маємо й окремий його напрямок у підтримці громади порідненого Старобільська на Луганщині, якому прагнемо допомагати і морально, і матеріально. Ось нещодавно відправили туди черговий гуманітарний вантаж. Принагідно дякую міській та обласній ветеранським організаціям, багатьом іншим доброчинцям за їх значний внесок у цю справу. А ще прийняли першу групу юних старобільчан на літній відпочинок та оздоровлення у комунальному таборі “Чайка” в Головчинцях. На контролі міської влади — побут і працевлаштування переселенців з Донбасу, тут є свої проблеми, проте ми щиро прагнемо їх вирішувати.
Додайте сюди всі складнощі соціально-економічних питань з огляду на ситуацію в країні, наростання соціальної напруги, пов’язаної з різким падінням соціальних стандартів громадян, градус якої попри все треба понижувати не лише на найвищому державному рівні, але й більш чіткими діями структурних підрозділів міської влади.
Якраз з таких справ складаються наші щоденні будні, в яких, наголошу, немає часу для якихось політичних розбірок. Водночас не можу зрозуміти логіки, скажімо, активістів однієї з державницьких партій, коли вони днями провели в нашому місті протестну акцію з нищівною критикою політики керівництва держави. Зрозуміло, коли, наприклад, у такий спосіб на сесії міськради піариться представник Партії регіонів, у руках якого власний телеканал, який будує свою політику на політичних інсинуаціях, коли подібні акції проводить “Опозиційний блок” та його сателіти. Нам, кажу про представників державницьких сил, треба робити висновки з власних помилок і об’єднувати зусилля, аби не допустити реваншу антидержавників. Бо одна справа — конструктивна критика влади за підвищення комунальних тарифів, а інша — проведення масових протестних акцій в умовах війни. До прикладу, “Батьківщина” цю проблему загострила і вирішила парламентським шляхом.
Скажу більше: за останній час ми всі пройшли такий тест на громадянську зрілість, що все про кожного з тих, хто, так би мовити, на виду чи то в політиці, чи то в громадському секторі, стало зрозумілим. Ну, а щодо відповідальності партії “Батьківщина” за ситуацію в місті, то я особисто не збираюся її заперечувати. Попри все наше місто має неабиякі напрацювання в усіх галузях і не здає цих позитивних позицій сьогодні, хоча не збираюся ідеалізувати роботу наших служб та підприємств. Не секрет і те, що деякі висуванці “Батьківщини” у міській раді в часи режиму Януковича не змогли зберегти своє громадянське обличчя, але свій вплив партія не послабила. Є, зрозуміло, питання і до виходу з партії та переходу в іншу фракцію парламентської більшості нашого колишнього міського голови, проте я особисто не збираюсь нікого з цих людей засуджувати, адже своє завдання нині бачу в якомога більшій консолідації всіх здорових сил над вирішенням проблем міста. У цьому зв’язку мене можуть обурити хіба що факти, які, на жаль, уже мають місце, коли люди, які працювали в нашій команді, раптом опиняються в середовищах з явно вираженими здирницькими та сумнівними політичними цілями. Якраз по цій лінії, якщо хочете, проходить мій особистий вододіл з усіма, хто працює лише на власну кишеню, проти інтересів нашої громади.
— Неважко передбачити, яку реакцію викличуть ці висновки у ваших опонентів. Проте на останніх нарадах з керівниками структурних підрозділів міськвиконкому та міськради ви в ультимативній формі попередили, що пропонуєте усім посадовцям, які мають стосунок до хоча б якогось бізнесу, або добровільно піти з роботи, або припинити ним займатися. Наскільки серйозною є ця проблема, на ваш погляд?
— Якщо вже доводиться її озвучувати у такий спосіб, то вона доволі актуальна. Зрештою, як і в усій країні, коли ми говоримо про стан боротьби з корупцією в усіх її формах. Думаю, у нас ще буде можливість більш детально поговорити на цю тему, адже нині у процесі розгляду перебувають ряд моїх доручень щодо службових розслідувань тих чи інших фактів, які мають, підкреслюю, на мій погляд, корупційні ознаки. Зазначу також, що не менш принципово стоїть це питання і перед депутатським корпусом. Адже з тих майже трьохсот позовів з майнових, орендних та земельних питань, які нині направлені чи розглядаються нашим юридичним відділом у судових інстанціях, немало таких, за якими неозброєним оком видно ознаки корупційних схем. До деяких з них спричинилися ті чи інші рішення міськради чи міськвиконкому за останні роки.
— Які на вашому робочому столі нагальні і проблемні питання, що тримає на контролі міська влада?
— Їх важко відділити від тих питань, які ми називаємо програмними в усіх галузях. Скажімо, ось уже тривалий час іде діалог з відповідними відомствами про те, на яких умовах місто візьме на баланс Гречанську залізничну лікарню. Адже умови, які ставлять київські посадовці, для нас неприйнятні, бо, по суті, вони втручаються у наше право творити у місті оптимальну систему охорони здоров’я. Досі зависли й важливі питання щодо передачі місту підвідомчих Мінобороні об’єктів та структур, зокрема у Раківському мікрорайоні. Здавалося б, ми вийшли на непогані бюджетні показники за підсумками п’яти місяців, адже маємо у плюсі понад 70 мільйонів гривень, а до кінця року очікуємо перевиконання бюджету у понад 120 мільйонів гривень. Проте визначення пріоритетів з корекцією бюджету є в нинішніх соціально-економічних умовах справжньою проблемою. Хоча, як бачите, комунальні підприємства працюють доволі злагоджено, здійснюються значні роботи з благоустрою. Щоправда, і критики, часто досить обґрунтованої, вистачає, на що прагнемо реагувати з усією відповідальністю.
— Зрозуміло, що вам до виборів просто не вистачить часу, аби вирішити все заплановане. І все ж, яким бачиться майбутній підсумок власної роботи на посаді першої посадової особи міста?
— Забудьмо про вибори, бо нині найважливішим бачу завдання відповідально виконувати свої обов’язки перед міською громадою без зайвого піару, а лише, так би мовити, в рамках службового протоколу, якщо йдеться про якусь публічність у моїх діях. На це націлюю і підлеглих. Звичайно ж, думаю, як сприймають хмельничани мою роботу й ініціативи. Вочевидь, своєрідним таким підсумком повинна бути стабільність у життєзабезпеченні нашого міста, що нині є найголовнішим. Більше хочеться побачити виявів справжньої суспільної активності городян. От хоча б у таких випадках, який стався недавно на Прибузькій, 4, де один горе-бізнесмен перекрив доступ до вивезення сміття з цього будинку, а його мешканці чомусь першими не поставили його на місце. На моє переконання, хмельничани повинні ставати справжніми господарями у місті, бо без цього дієвого місцевого самоврядування не створити. А щодо найсокровеннішого мого бажання, то, вважаю, його розділить нині кожен із нас: думаю про той час, коли ми перестанемо ховати наших героїв і наведемо лад у своїй державі…
Розмовляв Богдан Теленько