Про жіночу волонтерську групу “Океан”, яка відправляє сухі борщі для бійців у зону АТО, ми вже розповідали. Наші захисники дуже вдячні “океаночкам”, бо в польових умовах скуштувати домашню страву — це щось! Дівчата постійно отримують подяки й одночасно нові замовлення. Волонтерська робота не тільки не припиняється, а навпаки — набирає розмаху. Правда, тепер це стає доволі важко. Часто трапляються перебої з овочами, приправами. Але з Божою поміччю та небайдужих подолян згодом усе налагоджується.
Про жіночу волонтерську групу “Океан”, яка відправляє сухі борщі для бійців у зону АТО, ми вже розповідали. Наші захисники дуже вдячні “океаночкам”, бо в польових умовах скуштувати домашню страву — це щось! Дівчата постійно отримують подяки й одночасно нові замовлення. Волонтерська робота не тільки не припиняється, а навпаки — набирає розмаху. Правда, тепер це стає доволі важко. Часто трапляються перебої з овочами, приправами. Але з Божою поміччю та небайдужих подолян згодом усе налагоджується.
З групою “Океан” постійно співпрацює волонтер Олександр Баурін. Він — як місточок між нашими захисниками на Сході і волонтерським тилом, який дбає, аби на фронті хлопці не були голодними й постійно відчували підтримку з дому. Щотижня його завантажений автомобіль прямує звичним курсом на Донбас: везе різні продукти харчування, зокрема й ті, що готують хмельничанки.
“Вареники з дому — це справжнє свято для наших бійців, — каже, усміхаючись, Сашко. — Крім того, що дуже смачні, це як привіт із рідного дому, із мирного життя. Вони смакують їх, нахвалюють дівчат і обіцяють віддячити після закінчення війни”.
До речі, донедавна вояки не знали, хто для них робить таку смакоту. Думали, що на замовлення виготовляє якийсь харчовий заклад. Та, побачивши фото колективного ліплення вареників, розчулилися. Особливо, коли дізналися, що “наймолодшій” серед жінок далеко за 80 років.
…Заходимо на простору кухню. Тут повним ходом кипить робота. На великому столі — тісто й різноманітні начинки. На плиті вже парує окріп, а тим часом жіночі руки вправно розкачують круглі варенички, заліплюючи в них начинку. Сьогодні вареники з картоплею, капустою та лівером. А ще пельмені та налисники з сиром, присмачені родзинками й ваніллю. Через кілька годин відра, наповнені стравою, будуть завантажені в “Форд Транзит” і поїдуть до наших вояків в АТО.
“Хай хлопці знають, що, крім смачної страви, ми щоразу передаємо їм свою велику любов, повагу, захоплення мужністю та стійкістю. Ми за ними, як за кам’яною стіною, а вони хай будуть впевнені в нас. Хай бережуть себе і повертаються додому живими!” — каже Таня Погребняк. Це в її оселі народжуються щотижня по 14-15 відер вареників та інших страв для наших захисників.
Хотілося б назвати прізвища всіх “океаночок”, які готують продуктові передачі воякам на передову. Вони на це заслуговують. Але попросили цього не робити, мовляв, ми ж не для реклами, а від щирого серця. Тому буду називати так, як мені сказали: п’ять Тань, дві Олі, Аня, Тоня, Алла, Галя, Віта, а з ними постійно 85-річна Параска Григорівна, бабуся господині дому. Саме Параска Григорівна й розповіла мені про тих людей, які є найпершими помічниками групи, бо постачають продукти, з яких потім готують передачі для української армії. І про сусіда Віталія Моцика, який купує м’ясний фарш, про сім’ю Макарів з Деражні, які передали вівсяні крупи, сім’ю доньки Галі, яка разом з чоловіком Миколою та дочкою Ларисою регулярно привозять з райцентру в Хмельницький сало, картоплю, свіжі овочі та консервацію, якими щедро діляться їх знайомі та друзі, а ще друзі друзів та знайомі знайомих, бо знають, що передачі в АТО — це святе… 
Я запитувала, чи не стомилися вони займатися цією справою? На мене подивилися з докором, а бабця Параска підвела, як-то кажуть, риску: “А солдати мають голодувати?.. Нам шматок хліба в горло не полізе…”.
Ось такі мотиви і переконання у наших хмельничан. Тому, незважаючи на так звані “угоди” та “перемир’я”, на оманливе затишшя, волонтерська група “Океан”, якою керує Оля Сухоцька, разом із “Хмельницький Армією SOS” продовжують працювати на перемогу. Сухі борщі, трав’яні чаї, у яких понад два десятки складників, а ще два види вівсяної каші — солодка з ізюмом та сушеними фруктами та зі спеціями, смаженими овочами й грибами, зі шкварками йдуть, як завжди, на ура! І неодмінно вареники, здатні навіть найгірший день зробити для бійців святом.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
На фото: жінки за роботою; господиня дому, де ліплять вареники,
Тетяна Погребняк