Реформа місцевого самоврядування отримала старт із прийняттям Верховною Радою після гострих дискусій Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Наскільки добровільними будуть для громад такі укрупнення, чи відповідатиме результат їх об’єднання реальним очікуванням жителів сіл, селищ і міст нашої області? Запитань багато…
Реформа місцевого самоврядування отримала старт із прийняттям Верховною Радою після гострих дискусій Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Наскільки добровільними будуть для громад такі укрупнення, чи відповідатиме результат їх об’єднання реальним очікуванням жителів сіл, селищ і міст нашої області? Запитань багато…
Цим Законом передбачені принципи об’єднання: добровільність та економічна ефективність. Для реалізації принципу добровільності визначені ініціатори добровільних об’єднань: сільський, селищний, міський голова; не менше третини депутатів місцевої ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менше третини членів відповідної територіальної громади).
Практика ініціювання та реалізації місцевих ініціатив більш-менш відома в обласному центрі, Кам’янці-Подільському, Славуті, Шепетівці, Старокостянтинові та деяких інших, де прийнятий Статут територіальної громади і є певний досвід.
А як реалізовувати це положення в переважній більшості територіальних громад області, де нема статутів громад, які б прописували порядок здійснення ініціатив, мінімальну кількість членів громади в ініціативній групі тощо? При відсутності статутів територіальних громад, виходячи з положень ст. 9 (“Місцеві ініціативи”) Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, порядок внесення місцевої ініціативи необхідно визначити і затвердити представницьким органом місцевого самоврядування (відповідною радою). В іншому разі члени територіальних громад не зможуть реалізувати своє право на ініціювання об’єднань.
Механізм проведення місцевих референдумів, коли кожен житель села, селища чи міста зміг шляхом голосування визначитись у питанні об’єднання громад, законодавством України, також не врегульований. Про реальне функціонування таких органів самоорганізації населення, як будинкові, вуличні, квартальні та районні комітети, й говорити не доводиться.
Стаття 7 Закону передбачає громадські обговорення проектів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад у формі громадських слухань, зборів чи інших форм консультацій. Але де прописаний порядок їх проведення, як правдиво відобразити і врахувати їх результати? Чи не призведуть такі громадські обговорення до формальних заходів, які органи державної влади на місцях проведуть для видимості демократичності обговорення цих надто важливих питань? Для отримання реального результату такого обговорення держава мала б розробити і затвердити певні рекомендації, типові документи щодо порядку проведення громадських обговорень з питань об’єднання громад. Модель такого ініціювання, обговорення, прийняття рішення про об’єднання і врешті функціонування об’єднаної територіальної громади, реалізована в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці, могла б бути прикладом для інших територіальних громад, які враховували б як позитивний, так і негативний досвід подібних укрупнень.
До реформи МВС у межах держави експеримент, до прикладу, започаткували в межах однієї Хмельницької області. Невже реформування територіальних громад не заслуговувало подібного експериментального випробування на базі однієї чи декількох громад для уникнення помилок чи мінімізації негативних наслідків у масштабах області чи країни?
До прикладу: до складу Старокостянтинівської міської об’єднаної територіальної громади увійде 84 населені пункти, кожен з яких має право обрати старосту, який за посадою входить до складу виконкому. Звідси виходить, що кількісний склад Старокостянтинівського міського об’єднаного виконкому становитиме понад 80 осіб. Чи ефективним він буде?
Можна наводити й інші приклади, де ефективність подібного реформування вже зараз видається сумнівною.
Рішенням 32-ї позачергової сесії обласної ради, яка відбулася 28 травня, схвалено перспективний план формування територій громад Хмельницької області. “За” проголосували 56 із 73 зареєстрованих депутатів ради (фракція ВО “Батьківщина” не підтримала запропонований проект рішення).
Перед обговоренням на пленарному засіданні не було озвучено необхідної інформації: в якій кількості територіальних громад проведено громадські обговорення, де вже проведені збори, консультації, скільки висунуто ініціатив щодо об’єднання, скільки територіальних громад не бажають об’єднуватись… Ця інформація є надто важливою для депутатів, які мали би схвалювати вищевказаний план і які зобов’язані чути думку громадян в обговоренні цього вкрай актуального питання.
А “пульс громад” свідчить про потребу вивчити ситуацію в кожному населеному пункті (адже тільки люди на місцях знають усі особливості територій, де вони мешкають), щоб запобігти погіршенню і дотепер невтішного матеріального становища їх мешканців, а отже, ще більшому занепаду багатьох сіл області.
Без бюджетної реформи, без інвестування в розвиток інфраструктури, у створення робочих місць тощо просте об’єднання кількох бідних сільських громад з більшою не призведе до появи самодостатньої територіальної громади. Потрібне економічне підґрунтя цієї самодостатності. Інакше неминучими будуть суперечки між багатшими і біднішими громадами, оскільки більшість у громаді належатиме більшому населеному пункту. У представницькому органі утвореної громади посланці малих сіл не впливатимуть істотно на розподіл бюджетних коштів, що призведе до збільшення числа депресивних сіл.
Отже, завдання органів влади і в першу чергу представницької на місцях — почути кожну громаду. Тільки силою переконання, аргументів, результатів конкретних справ можна довести людям, в якій конфігурації об’єднаної громади їм буде краще жити. Поспіх у реалізації такої доленосної реформи є неприпустимим. Реформа заради реформи Україні не потрібна.
Василь Ваків, депутат обласної ради
(фракція ВО “Батьківщина”)