Минулого четверга Петро Порошенко виступив зі щорічним посланням до парламенту “Про внутрішнє та зовнішнє становище України 2015 року”. І хоча це звернення глави держави адресується Верховній Раді, воно є заразом і посланням до всієї країни, за яким не лише ми всі, а й міжнародна спільнота може визначати суспільно-політичне становище України та перспективи її зовнішньої та внутрішньої політики.
Минулого четверга Петро Порошенко виступив зі щорічним посланням до парламенту “Про внутрішнє та зовнішнє становище України 2015 року”. І хоча це звернення глави держави адресується Верховній Раді, воно є заразом і посланням до всієї країни, за яким не лише ми всі, а й міжнародна спільнота може визначати суспільно-політичне становище України та перспективи її зовнішньої та внутрішньої політики.
Відомо, що виступ Президента Порошенка пройшов не надто гладко, адже декілька нардепів пробували на балконі вивісити банер, зміст якого викрикував звідти відомий парламентарій Володимир Парасюк: “Продайте свою фабрику у Ліпецьку!” Під час самого виступу глави держави дивний демарш зробила фракція радикалів на чолі зі своїм лідером Олегом Ляшком, спершу вийшовши, а невдовзі повернувшись до сесійної зали. Саме послання одразу отримало широкий резонанс, а деякі аналітики, вочевидь небезпідставно, пов’язують з ним і широкомасштабну військову провокацію, яку напередодні здійснили під Мар’їнкою російсько-терористичні війська, які мали намір захопити цей населений пункт і, по суті, розв’язали широкомасштабні військові дії на Донбасі, що, здається, визнають і спостерігачі ОБСЄ. Подібні “сюрпризи” цілком у дусі зверхника Кремля, якщо згадати, в якому політичному контексті розгорталися торік у серпні бої під Іловайськом та зимова операція під Дебальцевим. Добре, що нині українські військові зуміли дати гідну відсіч ворогові, додавши вагомості українській дипломатії та самому Порошенку на міжнародній арені, коли вони переконують Європу і США, що ніхто інший, як Кремль і путінська Росія є справжнім агресором на Донбасі.
Щоправда, повертаючись до послання Президента, зазначу, що ми не почули від нього більш чіткої оцінки щодо Криму. Насторожує мене і той факт, що уряд, зрозуміло, з ініціативи глави держави як Верховного головнокомандувача виділяє значні кошти на спорудження фортифікаційних споруд на лінії розмежування з ворогом, а от на передовій не вистачає військової техніки, озброєння та обладнання. Ще більше турбують факти конт-рабанди на окуповані території, що засвідчують, що там явно процвітає корупція. Словом, питань до глави держави та його команди набереться доволі, але не настільки, щоб волати разом з деякими радикалами: “Все пропало!..”
Здається, Петро Порошенко мав би сам уже відреагувати на факти штучного розхитування суспільно-політичної ситуації, зокрема в столиці. Чого тільки варта тут недавня поява дивного наметового містечка активістів так званого “Громадського блокпосту”, інші подібні протестні акції, які, визнаймо, не завжди мали соціальну чи політичну основу.
На фоні всіх цих подій, до яких маємо додати очевидне підняття соціального градусу в суспільстві з відомих причин, як на мене, все більше на порядку денному постає питання введення військового стану, бодай у прифронтових регіонах, зрозуміло, за умови, якщо він однаково позначиться на посиленні відповідальності за долю власного народу керівної верхівки держави. Тож як розгортатимуться події в Україні після озвучення послання Президента нині важко прогнозувати, щоправда, особисто я йому дякую за стриманий оптимізм, рішучість у виголошенні ос-новних тез цього його виступу.