Соціум

“Спасибі музичній школі за онуків”

Цикл наших публікацій про дитячу музичну школу №1 викликав жвавий інтерес у багатьох людей, життя яких було колись пов’язане з цим закладом або зв’язок з ним відбувається нині. Це і колишні, і нинішні учні школи, їхні батьки, викладачі, професійні музиканти. Серед них Броніслав Мазур, кадровий офіцер запасу і… дід сьогоднішніх учнів відділення народних інструментів класу балалайки Владислава та В’ячеслава Палчинських, котрий надіслав до редакції листа.

Цикл наших публікацій про дитячу музичну школу №1 викликав жвавий інтерес у багатьох людей, життя яких було колись пов’язане з цим закладом або зв’язок з ним відбувається нині. Це і колишні, і нинішні учні школи, їхні батьки, викладачі, професійні музиканти. Серед них Броніслав Мазур, кадровий офіцер запасу і… дід сьогоднішніх учнів відділення народних інструментів класу балалайки Владислава та В’ячеслава Палчинських, котрий надіслав до редакції листа.

“Пишаюся, що мої онуки вчаться у цьому чудовому закладі, де сама аура спонукає до відчуття музики, підносить внутрішню культуру, надихає до творчих злетів у житті. Ініціатива віддати дітей у цю школу належала доньці Наталі, але без поштовху діда, звичайно, не обійшлося. Сьогодні їхніми музичними заняттями задоволені всі у нашій родині. Жодне сімейне свято не обходиться тепер без імпровізованого концерту, насолоду від якого отримують усі: дорослі й самі музиканти. Збагачуємося разом з ними: з історії музики, уроками сольфеджіо — онуки буквально закохані у викладача цих дисциплін Олену Іщук (особливо її посмішку!), охоче займаються в хорі, яким керують Наталя Ярмолюк та Ірина Шайнога, концертмейстер Тетяна Угрін. А стільки яскравих вражень діти приносять додому про заняття з інструментом зі своїм учителем Юрієм Лукіним! От що означає, коли людина — педагог від Бога. Я сам багаторічний наставник часів армійської служби, але не можу не дивуватися, з якою любов’ю підходить учитель до своєї справи. Треба так уміти відчувати настрої дитини, її інтереси, щоб заохотити до музики, не шкодуючи навіть вільного часу для додаткових занять. По-материнськи опікується дітьми і його дружина Тетяна Лукіна, таке враження, що онуки виховуються в сімейному колі. Думаю, не випадково, що обидва мріють займатися у неї ще й гітарою (колись натякнув їм, що гітарист є душею компанії, біля нього завжди хлопці та дівчата).
Участь наших хлопців у оркестрі народних інструментів Юрія Лукіна — особлива тема. Це унікальний ансамбль, де фальш будь-якого інструмента просто неможлива. Досягти цього — велика й клопітка справа. Недарма від концертних виступів оркестру люди отримують величезну насолоду, знаю це по собі.
Вдячний музичній школі ще й за те, що мої онуки допомагають одне одному, вболівають за свої успіхи, самозбагачуються. Це при тому, що вони займаються футболом, додатково вчаться англійській мові, але з музичними заняттями все чудово поєднують. Хлопці лише жартують: оце так дід — завантажив нас по повній програмі! Але ми раді такому завантаженню, нехай розвивають таланти і виростають багатогранними, висококультурними особистостями. Спасибі за це насамперед дитячій музичній школі №1 — музичній альма-матер міста!”.
Підготував Володимир Разуваєв
Фото з сімейного архіву

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *