Нині герої Майдану стали прикладом не тільки патріотичного героїзму, а й мистецтва. Нещодавно до нашого міста приїздили виконавці особливо символічної для майданівців композиції “Пливе кача” — секстет “Піккардійська терція”. Їх, так би мовити, хмельницьке віддзеркалення — новий колектив “Мікст”, який утворився у листопаді минулого року в обласній філармонії. Детальніше — від керівника колективу, соліста Степана ДРОБІТА.
Нині герої Майдану стали прикладом не тільки патріотичного героїзму, а й мистецтва. Нещодавно до нашого міста приїздили виконавці особливо символічної для майданівців композиції “Пливе кача” — секстет “Піккардійська терція”. Їх, так би мовити, хмельницьке віддзеркалення — новий колектив “Мікст”, який утворився у листопаді минулого року в обласній філармонії. Детальніше — від керівника колективу, соліста Степана ДРОБІТА.
— Хотілося створити не просто аналог наших улюбленців, а квінтет, який відроджуватиме українську народну пісню, виконуватиме її у високій академічній манері, — пояснює пан Степан. — У Хмельницькому подібних колективів немає. Репертуар “Міксту” — українська духовна музика, частково — естрадна. Свою творчу роботу почали з колядок. Співаємо акапельно. Улюблена пісня — “Як ішов я з Дебречина” (Дебречин — угорське місто неподалік Закарпаття).
— Розкажіть про склад “Міксту”, звідки така назва?
— “Мікст” — музичний термін, який означає плавний перехід від одного звуку до іншого. У квінтеті я (баритон), перший тенор Андрій Юрченко, другі тенори Ігор Грінькевич, Андрій Саріков, бас Руслан Фандуль. Троє з “Міксту” загартовані в академічному ансамблі пісні і танцю “Козаки Поділля”, є серед нас і вокаліст муніципального хору, викладач музичного училища.
— Як і де вас вперше зустрічала публіка?
— Перші масштабні концерти відбулись у костелі Христа Царя Все-світу на католицьке Різдво (виступали на благодійному концерті разом з камерним оркестром філармонії) і в самій обласній філармонії. На другому концерті, крім оркестру, з нами співали тріо “Битий шлях”, інші солісти філармонії.
На річницю пам’яті Небесної сотні співали “Пливе кача” в обробці Володимира Якимця на майдані Незалежності у Хмельницькому. Брали участь у концерті в філармонії у супроводі симфонічного оркестру. Загалом уже відбулося зо два десятки концертів.
— А на гастролі вже їздили?
— Ну, не зовсім гастролі, але співали не тільки зі сцени. Одна з найцікавіших пригод, коли їздили до Львова. Друзі попросили заколядувати, тож ми ходили з хати в хату у національних костюмах — співали колядки. За це, як годиться, заробили гарне частування і на дорогу додому. А головне — переконалися: людям подобаємося, що заохотило працювати й рости професійно.
— З тих пір ваш сценічний стиль — вишиванки?
— Одразу визначилися, що виступатимемо у вишиванках і чорних брюках — такий образ відображає і стиль нашого співу — народна й естрадна пісня.
— Над власним альбомом задумуєтеся?
— Це для нас — чергове випробування. Спершу боролися взагалі за існування у філармонії. На щастя, директор Олександр Драган нас підтримав. А от щодо альбому — тут розраховуємо тільки на власні сили. Потрібно зібрати кошти, попрацювати з репертуаром, щоб він сподобався публіці. Нині знову мода на народну творчість, відчувається потреба слухати українське. Сподіваємося, така тенденція збережеться.
Розраховуємо на слухачів різного віку, старшим більше подобається духовна музика, молодшим — народна й естрадна.
— Дякую за розмову й успіхів вам!
Ірина САЛІЙ