Молода, яскрава, талановита, захоплива. Вона називає класичну музику цілим світом, досліджувати і пізнавати котрий їй — переможниці низки міжнародних конкурсів піаністів — все цікавіше з кожним новим твором у програмі, з кожним концертом чи майстер-класом. Солістка Хмельницької обласної філармонії, викладач музичного училища ім. В.Заремби Ганна ПАНКОВА розповідає про всесвіт музики у сприйнятті сучасної молодої людини.
Молода, яскрава, талановита, захоплива. Вона називає класичну музику цілим світом, досліджувати і пізнавати котрий їй — переможниці низки міжнародних конкурсів піаністів — все цікавіше з кожним новим твором у програмі, з кожним концертом чи майстер-класом. Солістка Хмельницької обласної філармонії, викладач музичного училища ім. В.Заремби Ганна ПАНКОВА розповідає про всесвіт музики у сприйнятті сучасної молодої людини.
— Ганно, ви присвятили своє професійне життя класичній музиці. А чи вивели для себе формулу: що для вас музика і хто ви для музики?
— Сподіваюся, що для музики я — провідник, котрий допомагає оживляти нотні знаки, що їх лишили композитори, і доносити ці творіння до слухачів. Або ж провідник між музикою і студентами, котрим допомагаю реалізовувати цей самий процес — перенести нотні записи в живий світ, наповнити їх емоціями й енергією. А що є музика для мене? Дуже цікавий світ. Я щодня продовжую відкривати його. Розумію, що йти цим шляхом мені ще довго. Щиро сподіваюся, що стане сил, аби розкрити всі таємниці і всі красоти музики. Чим більше пізнаю це мистецтво, тим більше подобається виконувати музику і викладати.
— А з чого розпочалася ваша історія в музиці?
— Коли я була ще зовсім маленькою (мала 5 років), ми з родиною відпочивали в бабусі у Ялті. Там, у квартирі, де було піаніно, опинилися разом з татовим знайомим — музикантом із Петербурга. Не знаю, чому я підійшла до інструмента, чимось він мене привабив… Той піаніст прослухав мене та порадив займатися музикою. Потім були дитяча школа мистецтв, музичне училище ім. В.Заремби та Львівська національна музична академія ім. М.Лисенка. Згодом майстер-класи видатних професорів музичних академій: Я.Джевецького (Варшава, Польща), З.Паулехова (Братислава, Словакія), А.Яроня (Кельце, Польща), С.Куцеби (Паркано, Фінляндія), Х.Рутковського (Ганновер, Німеччина), Т.Кьорбера (Лінц, Австрія), С.Ейдельмана (Токіо, Японія), А.Ясінського (Варшава, Польща), В.Носіної (Москва, Росія), Т.Шебанової (Варшава, Польща).
— Виходячи з власного професійного досвіду, дайте пораду дітям, котрі відвідують музичну школу і навчаються там, як-то кажуть, з-під палки?
— Маю пораду батькам: правильно мотивуйте своїх дітей. Не покараннями, не грошовими заохоченнями, а прагненням удосконалити свої вміння, знайти місце в житті, врешті — висловити себе через музику. Я часто повторюю студентам, що фортепіано — найкращий психолог. Коли сталося в житті щось прикре — сядь за інструмент і пограй. Емоції вгамуються, сум’яття мине. Переповнює щастя? Найліпший друг, котрий не позаздрить, не викривить почуте, нікому нічого зайвого не перекаже, — інструмент і музика. Не подумайте, що я закликаю не спілкуватися з друзями та рідними. Але фортепіано — особистий і цілком безкоштовний психолог.
— У вашому творчому набутку — ціла низка перемог у всеукраїнських і міжнародних конкурсах піаністів. Такі звитяги допомагають кар’єрному росту?
— Залежить від того, з якою метою ти їдеш на конкурс, бо спрацьовує багато “обтяжуючих факторів”. Для мене конкурси — нагода вдосконалити власний професійний рівень. У дуеті з Юлією Божик ми відвідали багато конкурсів, чимало виграли. Щоразу це був, наче ковток свіжого повітря і новий погляд навіть на те, що здавалося добре знайомим. Те ж можна сказати про участь у майстер-класах відомих педагогів Європи. На теперішній час немає перешкод у відвідуванні майстер-класів будь-кого зі знаних піаністів-педагогів у будь-якій країні світу. Звісно, це потребує фінансових витрат, певних рухів у напрямку до свого прагнення. Бо якщо сидіти вдома, нічого не робити, а тільки хотіти чогось досягти, то навряд чи бажане здійсниться. Але якщо людина працює на свою мету, обов’язково з’являються можливості для її реалізації.
— Кому з педагогів завдячуєте творчим і життєвим спрямуванням?
— Мені пощастило навчатися у чудових педагогів! У школі мистецтв — Тетяна Бондаренко. В музичному училищі другою мамою стала Валерія Разумова. В академії мене навчала заслужена артистка України Оксана Рапіта. Вони всі — позитивно мислячі люди, жінки з дуже активною життєвою позицією, професіонали своєї справи.
— У нашій розмові про музику і творчість все ж не можна оминути тему боротьби, котру веде країна за свою незалежність, за мир. На вашу думку, чим можуть посприяти в цьому процесі люди творчості і загалом — музика, мистецтво?
— Нині Україна переживає надзвичайно складні часи, страшно навіть усвідомлювати, скільки ці події приносять горя та страждань… Але ми завжди маємо надію, що врешті це все припиниться, й Україна знову заживе мирним життям. Завдання музикантів, та й узагалі людей мистецтва, зберегти нашу культуру, розвивати її, залучати до цього молодь, яка у нас направду надзвичайно талановита. Музика — правдивий засіб комунікації, це спілкування між душами людей, тут не може бути неправди чи обману. До того ж учені давно довели, що прослуховування класичної музики покращує фізичний стан людини, навіть на молекулярному рівні, і, знову ж таки, допомагає знімати стрес та долати труднощі.
Розмовляла Оксана Радушинська