Нещодавно в приміщенні ХОДТРК “Поділля-центр” за підтримки Посольства США в Україні відбувся концерт американського гурту “Tumbling Bones”. Хмельничани мали нагоду познайомитись з пластом традиційної американської музики, а учасники молодіжного фольклорного гурту “Ладовиці” — спільно виступити на відкритті днів Америки у Вінниці та поспілкуватися з Пітером, Джейком, Кайлом і Тайлером — учасниками гурту.
Нещодавно в приміщенні ХОДТРК “Поділля-центр” за підтримки Посольства США в Україні відбувся концерт американського гурту “Tumbling Bones”. Хмельничани мали нагоду познайомитись з пластом традиційної американської музики, а учасники молодіжного фольклорного гурту “Ладовиці” — спільно виступити на відкритті днів Америки у Вінниці та поспілкуватися з Пітером, Джейком, Кайлом і Тайлером — учасниками гурту.
— Розкажіть трохи про свій гурт. Де, коли і з якою метою був створений?
— “Tumbling Bones” заснований 2011 року, коли у Пітера Уїнна (гітара, губна гармоніка, вокал) з’явився доступ до вільної студії. На той час гурту ще не існувало. Він покликав своїх друзів Джейка Хоффмана (банджо, вокал) та Сема Макдугла (скрипка), і разом вони записали альбом старовинних мелодій на скрипці та музики кантрі.
Двома роками пізніше Сему довелося покинути гурт. Тоді його місце зайняв Кайл Морган (гітара, вокал, контрабас). Гурт продовжував відтворювати традиційну американську музику, але прихід Кайла, автора величезної кількості пісень, підштовхнув звернутись до сучасної музики та стимулював до створення власного репертуару.
В усіх нас схожий шлях до музики. У ранньому віці ми співали в церкві, пізніше — у шкільних хорах. Ми всі взяли до рук гітари, будучи підлітками, і грали рок-н-рол, який любили і досі любимо. Але коли виросли, то почали шукати коріння року й відкрили для себе народну музику. Жоден із нас не має професійної музичної освіти.
Натомість ми навчились грати та співати безпосередньо від наших старших вчителів і наставників, із записів, з головою поринувши у культуру американської народної музики.
— Звідки ваш репертуар, про що пісні?
— Половина — з багатої та різноманітної колекції американських народних пісень. Ми звертаємось до всього: від традиційних скрипкових мелодій, танцювальної музики, музики госпел (духовних пісень з Євангельськими сюжетами — авт.), шумової оркестрової музики та музики блюграс до сучасного звучання ритм-н-блюзу та рок-н-ролу. Багато з цих пісень вчимо зі старих записів, архівів фолькмузики, платівок, компакт-дисків або ж від наших друзів.
Іншу частину репертуару пишемо самі. Кожен із нас певною мірою є автором пісень, але Кайл — головна творча сила колективу. Він пише пісні з підліткового віку, його творчий доробок налічує до 100 композицій, які варіюються в стилях.
— Це вже не перший ваш візит в Україну.
— Так, минулого року нас обрали для участі у проекті Держдепартаменту США “Американська музика за кордоном”, який відправляє 10 гуртів щороку до різних країн світу. У листопаді 2014 року ми відвідали Румунію, Болгарію, Грузію та Україну.
Тоді ми побували в Одесі, Миколаєві та Херсоні. А цього разу в планах Київ, Житомир, Хмельницький та Вінниця. Побувавши в Україні у часи такої великої політичної напруженості, вражені неймовірною національною гордістю, яку демонструють українці, особливо молодь. Бере за душу те, як люди звертаються до власної культурної спадщини.
Українська публіка — дуже привітна та вдячна, приємно для неї виступати. Люди довго і голосно аплодували, після концертів говорили багато надихаючих слів про нашу музику.
— Розкажіть про свої проекти з українськими фольклорними колективами.
— У листопаді 2014 року нам випала нагода почути ансамбль народного співу “Зоресвіт” Миколаївського училища культури та мистецтва. Ми були настільки вражені, що попросили їх співпрацювати з нами під час нашої тодішньої поїздки.
У Хмельницькому випадково стикнулись із ансамблем народного співу “Ладовиці” й були приголомшені, як вони виконують українські народні пісні. Ми отримали величезне задоволення, співаючи з ними по черзі та знаходячи спільні риси в американській та українській народній музиці. Так з’явилась ідея щодо співпраці і під час нашого виступу у Вінниці. Провести час з цими виконавцями було справжнім задоволенням, ми сподіваємося повторити це у майбутньому.
Найближчим часом у нас немає планів повертатись в Україну. Проте цього року ми ще подорожуватимемо Європою і цілком імовірно, що заїдемо в Україну. Якщо так станеться, то стовідсотково втілимо в життя якийсь проект спільно з “Ладовицями”. Але тоді вже співатимемо українською мовою!
— Що б ви побажали Україні та українцям?
— Понад усе бажаємо миру в Україні. А ще сподіваємось, що українців об’єднає любов та доброзичливість. І тоді вони продовжуватимуть знаходити втіху у своєму народному мистецтві та музиці.
Розмовляла Ольга Брижань,
перекладач Ірина Волошина