У Хмельницькому музичному училищі імені В.Заремби дав сольний концерт-звіт перед своїми колишніми наставниками 20-річний скрипаль Сергій Руднєв, нинішній студент Київської Національної музичної академії імені П.Чайковського.
У Хмельницькому музичному училищі імені В.Заремби дав сольний концерт-звіт перед своїми колишніми наставниками 20-річний скрипаль Сергій Руднєв, нинішній студент Київської Національної музичної академії імені П.Чайковського.
Між грою випускника училища два роки тому і нинішнього зрілого музиканта з глибоким проникненням у зміст та музичні образи творів на рівні вимог міжнародних конкурсів скрипалів відчувається потужний і стрімкий злет Сергія Руднєва. І в цьому його перемога над самим собою, яка криється в щоденному самовдосконаленні. Особливою рисою цієї роботи є осмислення суті артистизму музиканта: через власне емоційне переживання змісту твору передати слухачам енергетику й глибину авторського задуму композитора. Що, зрештою, і вдалося скрипалю у цьому концерті.
Слухаючи сольний концерт Сергія Руднєва, згадую, як його бабуся Зоя Павлівна привела п’ятирічного хлопчика до дитячої музичної школи-студії при Хмельницькому музичному училищі імені В.Заремби. Вона добре знала, в чиї руки віддати свого внука! Адже в стінах училища навчалася її старша внучка Наталя. Музичною наставницею бабуся обрала видатного педагога, заслужену артистку України Валентину Щур. Зоя Павлівна знала, що багато випускників Валентини Григорівни вже стали провідними артистами симфонічних оркестрів Нью-Йорка, Гамбурга, Берліна, Тель-Авіва, Мінська, Києва, Хмельницького, лауреатами всеукраїнських і міжнародних конкурсів. 
Варто віддати належне педагогічному провидінню Валентини Григорівни, яка у п’ятирічній дитині виявила неабиякий хист і роками плекала й розвивала непересічний талант юного скрипаля. Під її мудрим крилом хлопчина музикально зростав, ніби на дріжджах. Але… Як не намагалася Валентина Щур розбурхати у Сергійка дитячо-юначу уяву про музичні образи виконуваних творів та їх емоційного наповнення, попри його намагання добросовісно виконувати всі настанови педагога щодо нюансування, динаміки тощо, він не зміг перестрибнути свій віковий (дитячий) бар’єр! Душа його ще спала, а серце мовчало… Тож осмислення драматургії музичного розвитку твору Сергійком відбувалося дещо “дзеркально”: замість гарячих сонячних променів душі Валентини Григорівни у ньому відлунювалися місячним сяйвом лише її емоції, а не власні! Тільки у стінах музичної академії до Сергія прийшло “друге дихання” — емоційне наповнення гри!
Аналогічний курйоз відбувся у Сергія і з курсу гармонії. Лише на четвертому курсі училища Валентина Щур, попри відмінні оцінки з усіх музично-теоретичних предметів, виявила у Сергія поверхові знання з гармонії. Тож звернулася з проханням до досвідченого знавця предмету Марії Кульбовської підготувати Сергія до вступу в академію. За короткий термін Марії Олексіївні, при опорі на абсолютний слух і феноменальну пам’ять Сергія, вдалося домогтись розуміння ним закономірностей класичної гармонії і користуватися ними в практичній грі гармонічних імпровізацій на задану тему.
Сергій Руднєв — завзятий ансамбліст. Він це довів у фортепіанному ансамблі зі студентом училища Валентином Катковим, ще навчаючись у музичній школі під орудою досвідченої піаністки Маргарити Колосовської. До речі, якби не безмежна любов до скрипки, Сергій міг би стати чудовим піаністом.
Микола Кульбовський
На фото: Сергій під час навчання у Хмельницькому музучилищі;
викладач-наставник Сергія Валентина Щур