Що потрібно артистам для створення ролей? Відповідь на це запитання шукають тисячі талановитих акторів. І в кожного індивідуальний підхід до вистави, свої секрети та прийоми. Зрештою, для всіх вирішальною оцінкою роботи стають оплески глядачів…
Що потрібно артистам для створення ролей? Відповідь на це запитання шукають тисячі талановитих акторів. І в кожного індивідуальний підхід до вистави, свої секрети та прийоми. Зрештою, для всіх вирішальною оцінкою роботи стають оплески глядачів…
Днями виповнилося 45 років, як у Хмельницький музично-драматичний театр прийшла тоді ще молода дівчина, а тепер заслужена артистка України Поліна Попач. І у цих роках захований величезний досвід: сотні різнопланових ролей, пережитих доль, стільки ж схвальних відгуків. Та й як можна скласти ціну певному періоду, коли в нього вкладене все життя?
Закінчивши школу з золотою медаллю, Поліна Попач твердо вирішила пов’язати себе з театром. Очевидно, саме перші вчителі цього мистецтва у студії при Київському національному театрі ім. І.Франка й прищепили майбутній артистці оту закоханість у сцену, яка потім, завдяки самовідданій праці змогла перерости у справжнє взаємне почуття. Воно, зрештою, неодноразово було оцінене нагородами. Останньою, наприклад, стала премія Національної спілки театральних діячів України імені Марії Заньковецької, отримана у 2013 році у Львові.
Також артистка понад 30 років очолює обласну організацію Національної спілки театральних діячів України.
Варто згадати хоча б останні ролі Поліни Попач, щоб оцінити майстерність актриси. В пам’яті одразу постають самобутні образи героїнь — Кайдашиха з “Кайдашевої сім’ї”, Настя з “Украденого щастя”, Марія-Оділія Дюмор де Розьє зі “Стрибка у постіль”, а ще Кужелиха в “Республіці на колесах” Ткачиха в “Ніч перед Різдвом” та безліч інших (грає актриса майже в усіх виставах діючого репертуару). А скільки ролей уже стали історією та залишаються в пам’яті подолян! Це Варка з “Безталанна”, Надія — “Мої надії”, Олександра — “Неосвячене кохання”, Лісандра — “Вожак”, Аніта — “Змова Берії”, Флорамія — “Діоген”, Донна Анна — “Камінний господар”… Кожна вистава дарує глядачу незабутні враження.
Поліна Попач настільки детально аналізує характери своїх персонажів, що дії, слова, навіть їхні думки виправдані. Часом здається, що кожного разу на сцені перед нами нова особа. З однаковою легкістю викликаючи у глядачів і сміх, і сльози, герої, створені актрисою, западають у душу.
Коли ж зустріти заслужену артистку поза сценою, то не можуть не вразити її щирість, відвертість, доброзичливість та емоційність. Наче перед нами зовсім юна дівчина, відкрита світу, ще здатна вірити у добро і людей. Незважаючи на нелегкий життєвий шлях, переповнений драмами і трагедіями, вона зберегла здатність сприймати і співпереживати, продовжуючи творчо рости. Адже десь попереду така омріяна драматична роль, якої ще не доводилось зіграти…
Марина Бортник-Гулевата