У місті Хмельницькому (до 1954 року — Проскурів) народилось чимало видатних людей. Є серед них науковці, які прославилися своїми здобутками на усю країну, а деякі отримали світове визнання. Згадаємо біографії видатних учених, які народилися в місті над Бугом. Але перед тим зауважимо, що сучасний Хмельницький включає в себе п’ять колишніх сіл (Гречани, Заріччя, Ружична, Лезневе, Книжківці), які нині є мікрорайонами міста. Отже, будемо враховувати і це.
У місті Хмельницькому (до 1954 року — Проскурів) народилось чимало видатних людей. Є серед них науковці, які прославилися своїми здобутками на усю країну, а деякі отримали світове визнання. Згадаємо біографії видатних учених, які народилися в місті над Бугом. Але перед тим зауважимо, що сучасний Хмельницький включає в себе п’ять колишніх сіл (Гречани, Заріччя, Ружична, Лезневе, Книжківці), які нині є мікрорайонами міста. Отже, будемо враховувати і це.
Відомий філософ, педагог і церковний діяч Василь Васильович Зеньковський народився 4 липня 1881 року в Проскурові, у глибоко православній вчительській родині. Батько Василь Васильович з 1871 року викладав у Проскурівському міському училищі, а у вільний час виконував функції церковного старости. Мати Лідія Степанівна теж була вчителькою, але у жіночому відділенні того ж училища. Безперечним авторитетом у родині користувався дід — Василь Матвійович, священнослужитель Подільської єпархії. Отож не дивно, що майбутній учений згодом згадував: “Усе дитинство моє було осяяне світлим сяйвом Церкви”. У 1882 році родина Зеньковських переїхала з Проскурова до Ямполя Подільської губернії, де батько отримав посаду наглядача Ямпільського міського училища. Василь пішов навчатись до того ж училища, по закінченні якого вступив у Київську гімназію, а згодом — в університет св. Володимира. Здібного до науки юнака залишили при університеті, після захисту дисертації він отримав звання професора. Одночасно Зеньковський став видним релігієзнавцем, засновником та головою Київського релігійно-філософського товариства. У 1918 році увійшов до складу уряду Української держави як міністр віросповідань. За його ініціативи було скликано Український Собор та порушене важливе питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії і богослужбових книг українською мовою. Але революційні події змусили Василя Зеньковського залишити Україну. Спочатку він перебував у Югославії, ставши професором Бєлградського університету, згодом — у Чехословаччині, де за його ініціативи було відкрито Вищий педагогічний інститут у Празі, який він очолив. У 1927 році Зеньковський опинився в Парижі, де розгорнув наукову та релігійну діяльність серед православної діаспори Франції. Одночасно з викладанням у Православному богословському інституті організував Вищі богословські курси, заснував релігійно-педагогічний кабінет, редагував “Релігійно-педагогічний бюлетень”. У 1942 році Василь Зеньковський прийняв священство, не залишаючи водночас педагогічної та наукової роботи. У 1948 році захистив докторську дисертацію “История русской философии”. Ця праця була перекладена кількома європейськими мовами та стала енциклопедією історії філософських пошуків у Росії.
Останні роки життя філософ присвятив православній церкві у Франції — був благочинним парафій Паризького округу, головою єпархіальної ради, деканом Свято-Сергієвського богословського інституту в Парижі, отримав чин протопресвітера. Помер 5 серпня 1962 року. У 2007 році ім’ям богослова названа вулиця у мікрорайоні Книжківці.
З Проскурова походять брати Лев та Бернгард Кафенгаузи. Лев (1885-1940) — визнаний фахівець у галузі промислової статистики, професор, у 1919-1930 роках — провідний спеціаліст головного економічного управління Вищої ради народного господарства СРСР, де очолював центральний відділ статистики. Підготував програму економічного відродження РСФСР, організував видання статистичних бюлетенів та щорічників “Промышленность СССР”. У 1930 році за неузгоджені з “лінією партії” висновки в одному з видань був заарештований та висланий до Башкирії. Після повернення з заслання професор Лев Кафенгауз читав лекції у московських вузах, з 1937 року працював в Інституті економіки АН СРСР.
Його брат Бернгард (1894-1967) — відомий історик, доктор історичних наук, професор Московського державного університету, автор досліджень з історії Пскова, Вітчизняної війни 1812 року, підприємців Демидових, творчості Олександра Корниловича та інших. Брав участь у підготовці фундаментальних видань: “Очерки истории СССР”, “Очерки истории исторической науки в СССР”, “История Москвы”, “Письма и бумаги Петра Великого”.
Сергій Єсюнін, історик