11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концентраційних таборів. Цього дня в’язні нацистського концтабору “Бухенвальд” підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на волю. Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ. Тоді від смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. А згодом визвольна хвиля покотилася далі, були звільнені концтабори “Заксенхаузен”, “Дахау”, “Равенсбрюк” та інші.
11 квітня відзначається Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концентраційних таборів. Цього дня в’язні нацистського концтабору “Бухенвальд” підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на волю. Повсталих підтримали передові загони радянських і союзних військ. Тоді від смерті було врятовано майже сто тисяч полонених. А згодом визвольна хвиля покотилася далі, були звільнені концтабори “Заксенхаузен”, “Дахау”, “Равенсбрюк” та інші.
Минулої п’ятниці представники міської та обласної влади вшанували жертв нацистського режиму. Заступники міського голови Ольга Мярковська та Андрій Капура, перший заступник голови облради Віктор Адамський, заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Леся Стебло, голови міської та обласної ради організації ветеранів Гаптульмунір Садиков і Володимир Купратий та кілька депутатів міської ради поклали квіти й вінки до братської могили в’язнів концтабору “Шталаг-355”, який діяв на території військової частини А-4239 у Раковому.
“Тут було знищено 65 тисяч людей, які, перебуваючи у нелюдських умовах, все ж не втрачали віру в перемогу над ворогом. Ми не маємо права забувати їх. Наш обов’язок — вшанувати їх пам’ять”, — наголосив Гаптульмунір Садиков.
За роки окупації у Проскурові було закатовано і розстріляно понад 81 тисячу осіб. Окрім “Шталагу-355”, у місті німці розгорнули мережу фільтраційних і трудових таборів. Діяв вербувальний пункт, з якого на примусові роботи до Третього рейху вивезли понад 1300 молодих проскурівчан. Єврейські квартали міста були оточені в гетто, багатьох розстріляли у жовтні-листопаді 1942 року.
“Я родом із села в Брянській області. Німці, дізнавшись, що селяни підтримували партизанів, зігнали всіх у концтабір у місті Борисов Мінської області. Там я, шестирічний, провів півтора року. Умови були жахливі. Я навіть не розумів, чому зі мною так чинять, плакав. Годували нас хлібом з дерев’яної стружки”, — поділився колишній в’язень концтабору Олександр Бондарєв під час вшанування жертв “Шталагу-355”.
Біографії цих людей — справжні уроки мужності для молодого покоління. У Хмельницькому нині проживають 80 людей, які є жертвами нацистських переслідувань, з них десятеро — в’язні концтаборів. Всі вони пам’ятають до найменших дрібниць: і як про війну оголосили, і як німців вперше побачили, і як з партизанами в ліс пішли. Та найважче партизанам було пережити ув’язнення.
Напередодні Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів начальник управління праці та соціального захисту населення Словян Воронецький разом із працівниками управління відвідали кожного ветерана, привітали, побажали міцного здоров’я та надали грошову допомогу і продуктовий набір.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів людей, з них 5 мільйонів — громадяни Радянського Союзу.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора