Про сухі борщі я почула вперше від відомого хмельницького волонтера Олександра Бауріна. Він возив пакети з висушеними овочами та приправами на передову, а звідти привозив тим, хто їх готує, подяки від бійців за можливість скуштувати “домашню” страву. Зрештою, Сашко і познайомив мене з волонтерською групою “Океан” та її організатором Ольгою Сухоцькою.
Про сухі борщі я почула вперше від відомого хмельницького волонтера Олександра Бауріна. Він возив пакети з висушеними овочами та приправами на передову, а звідти привозив тим, хто їх готує, подяки від бійців за можливість скуштувати “домашню” страву. Зрештою, Сашко і познайомив мене з волонтерською групою “Океан” та її організатором Ольгою Сухоцькою.
І ось ми в квартирі, що є своєрідним штабом волонтерів. Тут збирають усю висушену продукцію і гуртом укладають в пакунки. Важить один пакетик 400 грамів, порція розрахована на 5 літрів води. До складу одного борщового набору входять буряк, цибуля, морква, селера, капуста, часник, томатна паста і спеції. Спосіб приготування дуже простий: в окріп кинути картоплю, а як вона звариться — сухі овочі.
“Картоплю ми також пробували сушити, — ділиться Оля, — але з нею мороки багато і виходить борщ несмачний, військові випробували. Кажуть, що коли додають свіжоочищену картоплю, тоді борщ дуже смакує, нічим не гірший, ніж домашній”. Ольга розповідає, як розпочала цю справу. Мала одну стареньку сушарку, батьківську. Разом з Ларисою Дараган (її однодумниця і перша помічниця в усьому) нарізали буряки й поставили їх сушити. Наївні, думали, що так вони нагодують усіх бійців АТО! А буряки висохли і з 4 кілограмів вийшло приблизно 1,5 літра сухого продукту. Зрозуміли тоді, що до такої справи треба залучити якнайбільше людей, тобто поставити її на конвеєр. Так і зробили: на “заначку” купили ще кілька сушарок. Знайшлися люди, які погодилися на них сушити. Потім познайомилися і стали співпрацювати з Аллою Фарващук — волонтером “Армії SOS”, яка взяла на себе організацію заготівлі й доставки овочів для сушіння та передачі готових наборів на фронт. Поступово у їх жіночий колектив влилося три десятки небайдужих хмельничанок: крапелька до крапельки — і виріс “Океан”. Зі збільшенням кількості охочих допомогти, розширився перелік наборів. Крім борщів, почали формувати різні корисні чаї з трав та ягід, а також супи. Процес перетворення овочів у сухий борщ тривалий, а головне — клопітний і вимагає не тільки старанності, а й витримки. Мало того, що треба вручну нарізати щодня овочі, так ще вночі кілька разів перевірити, як іде процес сушіння. Але, як зізнається Ольга Сухоцька, жодна “океаночка”, яка взялася за цю справу, не відмовилася її робити. “Скільки треба, стільки й будемо сушити”, — кажуть дівчата і я, чесно кажучи, від них у захваті. Адже в кожної, крім цих обов’язків, є робота, домашні справи, діти…
“Складається так, що всі, до кого ми зверталися, нам допомагають, — зізнається Ольга. — Дякуємо керівництву будівельного гіпермаркету “Епіцентр”, який подарував нам одну побутову сушарку. За фінансову допомогу вдячні керівнику філії обласного управління АТ “Ощадбанк” Миколі Гаєцькому, а також підприємцям, які, дізнавшись, для чого нам сушарки, продавали їх за собівартістю. Вдячні всім, хто ділився овочами, приправами, а ще — небайдужістю, любов’ю і вірою, які разом з готовою продукцією отримували наші бійці на Сході”.
Коло добровільних помічників у волонтерок з “Океану” досить широке. Одна з них — ветеран війни та праці Лідія Дячук. Через хворобу жінці важко пересуватись, але у неї під руками телефон, який вона експлуатує по повній програмі. Завдяки її телефонним перемовинам вдалося вирішити не одну справу для їх волонтерської групи. Кожна в “Океан” прийшла різними шляхами. Приєдналися й місцеві пенсіонерки, які великих коштів не мають, але дуже хочуть пригодитися нашим захисникам. Є бабуся Марія, яка через групу “Хмельницький і хмельничани” в “Однокласниках” запропонувала допомогу. В перервах між нарізанням овочів вона в’яже військовим шкарпетки. Її бажання бути корисною таке велике, що на заваді не стоїть навіть рука, яка погано слухається через хворобу. 
“Кожна нова людина приносить у колектив не тільки позитив, а й ідеї. Є у нас Катя — надзвичайно талановита в усьому. У Каті трійко діток, вона завантажена домашніми клопотами, але також знаходить час на сушіння овочів. Саме вона першою висушила й перемолола варену квасолю, а потім додала її в сухий борщовий набір. Катя — росіянка, але каже, що готова все робити для перемоги”.
У розмові Ольга й Лариса пригадали, як довго розробляли “гарячу кружку” для бійців. На початку не лише картоплю, а й сухарики самі сушили. А потім свої послуги запропонували вихованці ліцею в Гвардійську. Діти долучилися не лише до формування “гарячої кружки”, а й передають багато малюнків, які “Армія SOS” доставляє воїнам.
“Сухі набори дуже зручні, адже у бійців немає багато часу та відповідних умов на приготування перших страв, — розмірковує Ольга. — Тому ми допомагаємо їм у цьому. На жаль, з кожним днем це робити стає все важче. За рік, що минув, доходи людей значно зменшилися, а резерви вичерпалися. Не секрет, що частіше з армією та переселенцями діляться якраз ті, у кого доходи невеликі. Дуже активні молодь, діти. Вони беруться за різні справи і реально допомагають. При бажанні, переконана, кожна людина знайде, чим пригодитися нашій армії, Україні…”
Волонтерка Оксана передає воїнам в зоні АТО домашнє печиво. Починала пекти з кількох пачок маргарину, а тапер використовує 20 за один раз. А поштовхом нарощувати обсяги стала розповідь одного бійця про те, як вони рятувалися від голоду її домашнім печивом, точніше крихтами, які залишилися в кишенях…
Про Лілію Казимирівну Ольга і Лариса розповідали з особливим теплом. Пенсіонерка працює на основній роботі та сушить для борщових наборів овочі. У неї старенька електросушарка, заледве купи тримається. Але Лілія Казимирівна умудряється її нещадно експлуатувати. Робить усе дуже добросовісно і постійно шукає нові завдання. Якось узимку почула, що трапляються випадки обморожень серед бійців. Згадавши народний метод лікування гусячим салом, взялася його заготовляти і передавати бійцям.
“…Якось до нас прийшла бабуся з трьома столовими бурячками, — розповідають дівчата з “Океану”. — І коли ми спробували вмовити забрати їх назад, розуміючи, що жінка принесла останні, вона була категоричною: “Я потерплю, діти, але хоч чимось допоможу”, — сказала прості й мудрі слова. Хіба не щастя бути поруч з такими людьми? Хіба можуть бути сумніви у нашій перемозі?”.
А чого варта дівчина з Полонного, яка за власний кошт купує овочі, сушить їх у професійній сушарці й доставляє до Хмельницького! Якось вона розговорилася в автобусі з водієм, поділилася, чим займається і куди їде. Чоловік щиро тим перейнявся і пообіцяв безкоштовно доставляти всі її передачі.
Вже коли наша розмова з Ольгою та Ларисою добігала кінця, в квартиру зайшла жінка. “Я — Валентина, — представилась, — мама воїна. Аби не плакати, мусила щось робити. Ходила плести маскувальні сітки, а потім випадково познайомилася з дівчатами-волонтерами і приєдналася до них. Я рада, що хоч чимось можу допомогти армії”.
Сьогодні кожен із нас мусить стати свідомим українцем і зрозуміти, що, допомагаючи армії, ми насправді допомагаємо собі. Наші робота, час, гроші — це інвестиції в перемогу, яка принесе справжній мир. Долучитися до приготування сухих борщів для наших бійців може кожен. Для цього треба зателефонувати до Ольги Сухоцької з волонтерської групи “Океан” за номером 067-731-87-35 або 096-207-08-60 до Лариси Дараган. Дівчата розкажуть, що і як потрібно робити.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО