Сьогодні дуже важко знайти промислове підприємство, що могло б похвалитися нехай не великим, але зростанням виробництва чи хоча би тенденціями до цього. Невблаганна статистика засвідчує падіння обсягів виробництва вітчизняної галузі машинобудування торік аж на 23%. Крім соціальної складової цього падіння і бюджетних втрат, воно неминуче позначається і на зменшенні присутності українських підприємств на зовнішніх ринках, відвоювати перехоплені конкурентами ніші надзвичайно важко. Між тим на цьому сумному тлі є виробництва, котрі не лише спромоглися вижити і зберегти досягнутий потенціал, а й суттєво його наростити — навіть всупереч політичним пертурбаціям та кризовим економічним явищам.
Сьогодні дуже важко знайти промислове підприємство, що могло б похвалитися нехай не великим, але зростанням виробництва чи хоча би тенденціями до цього. Невблаганна статистика засвідчує падіння обсягів виробництва вітчизняної галузі машинобудування торік аж на 23%. Крім соціальної складової цього падіння і бюджетних втрат, воно неминуче позначається і на зменшенні присутності українських підприємств на зовнішніх ринках, відвоювати перехоплені конкурентами ніші надзвичайно важко. Між тим на цьому сумному тлі є виробництва, котрі не лише спромоглися вижити і зберегти досягнутий потенціал, а й суттєво його наростити — навіть всупереч політичним пертурбаціям та кризовим економічним явищам.
Та ж уперта статистика може, виявляється, приємно здивувати: Хмельницьке ПАТ “Темп” за підсумками минулого року збільшило обсяги виробництва у 2,2 (!) раза порівняно з 2013 роком. Позаторік, до речі, також ішлося про суттєві позитиви. Як стверджує голова правління товариства Іван Праворський: “Життя нині для виробничників майже не можливе, але виживати треба”. Умови для заводчан не є кращими, ніж у інших промислових підприємств: свавілля посередників, шалені стрибки цін на сировину, матеріали, метал, енергоносії, транспортні послуги — на все, що забезпечує і супроводжує виробництво. При цьому необхідно за будь-що витримати договірні вимоги з партнерами, насамперед щодо ціни своєї продукції. Але ж є й внутрішні зобов’язання: забезпечити хоч якесь збільшення заробітної плати працівникам, не забути про технологічне і технічне переоснащення, не кажучи вже про своєчасну і повноцінну сплату податків і наповнення соціальних фондів.
У заслуженого машинобудівника України Івана Праворського (на фото) виробничий стаж сягнув 50-літнього ювілею, але таких складнощів він не пам’ятає, навіть у лихі 1990-ті. Якби не задіяна ним свого часу модернізація заводу, структурна перебудова виробничого процесу і системи його управління, завод “Темп”, швидше за все, повторив би сумну долю сусідів по ВПК: “Катіону” і “Неви”. Наполегливі зусилля заводчан належним чином оцінили майбутні інвестори і партнери в Україні та за кордоном. І хоча завод вимушений був позбутися значних виробничих площ, на плаву не тільки залишився, а й поступово розширював географію збуту оновленого та звичного асортименту своєї продукції.
Торік, наприклад, “Темп” здійснив неабиякий ривок, освоївши виробництво одразу п’яти нових для себе видів обладнання. До речі, нових і для вітчизняного машинобудування. Зокрема, найсучасніших очисних споруд для гальваніки, які дозволять здійснювати технологічний процес практично без відходів, тобто екологічно чистим, а відтак безпечним та менш витратним. Це була неабияка заслуга заводських конструкторів і технологів, які вдало поєднали сучасні закордонні новації з власними розробками. Це обладнання, котре не має аналогів на території СНД, заводчани уже встигли запустити в експлуатацію на підприємствах Санкт-Петербурга, Києва, Білої Церкви, Хмельницького тощо. Є замовлення з інших міст України і Росії.
Показово, що ПАТ “Темп” не скорочує партнерських зв’язків з північним сусідом. “Політика — політикою, а економіка — економікою, — каже Іван Праворський. — Вона мусить жити і розвиватися на користь і держави й окремого підприємства”. Так, темпівці продовжують вигідну для себе співпрацю з російським “Газпромом”, отримавши нові замовлення на постачання трубозварювальних базових комплексів для прокладання газогонів. Добре відомі гальванічні лінії заводу чекають у Нижньому Новгороді, Волгодонську, Челябінській області…
Серед новітніх видів продукції “Темпу” центрифуги, фільтри для насосів, самохідні центратори, які розширюють мережу партнерських зв’язків у Німеччині, Австрії, Польщі, Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Литві, Грузії. Не зменшуючи обсягів співпраці з країнами СНД, завод головним орієнтиром бачить Європу. Іван Праворський щодо цього переконаний: “Курс на Європу примушує нас здійснювати внутрішню вкрай необхідну системну перебудову: вдосконалення виробничої дисципліни, калькування праці, ціноутворення, щодо якості, подальшого управління виробничими процесами”.
Чітко усвідомивши на практиці, що тільки з високою якістю своєї продукції можна конкурувати з іншими виробниками, на ПАТ “Темп” послідовно модернізують обладнання. Так, минулого року була придбана сучасна дробометна установка, котра нині забезпечує потрібну високу якість поверхні виробів для фарбування. На черзі встановлення новітньої установки для найякіснішого полімерного покриття. Триває робота з оновлення старого парку верстатів, придбання нового обладнання, оптимізації виробничих площ та їх найраціональнішого використання. Попередні напрацювання у цьому сприяли зміцненню старих зв’язків і появі нових потужних партнерів на території України. Так, до списку звичної співпраці з підприємствами Києва, Коростеня, Кременчука, Білої Церкви, Запоріжжя, Шепетівки, Літина та інших міст, додалися нові адреси: Рівне та Луцьк. На заводі нині пишаються співпрацею з унікальним для України та країн СНД рівненським підприємством “Агроресурс”, яке виготовляє найсучасніше опалювальне обладнання.
Нехарактерна річ для більшості вітчизняних промислових підприємств: на “Темпі” з минулого року поступово повноцінною стає робота у дві зміни. Нині рівень другої зміни наближається до 50% усіх працівників. Натомість запровадивши забуту для інших двозмінну роботу, на заводі зіткнулися з проблемою розвезення людей у нічний час: міський пасажирський транспорт у такому режимі давно не працює. Відтак доводиться використовувати нові схеми, зокрема працювати у вихідні для компенсації недопрацьованих нічних годин та впроваджувати інші заходи.
З різними проблемами завод справляється, максимально використовуючи нехай не багаті внутрішні ресурси. Незрівнянно складніше вирішувати питання фінансування свого розвитку, адже власних вільних обігових коштів для цього замало. Інвестиційний план 2015 року складає лише 1280 тисяч гривень, хоча він найбільший за всі попередні роки. За його рахунок на підприємстві планують збільшити ріст виробництва ще в 1,5 раза, хоча розуміють, наскільки в нинішніх умовах це буде непросто. “Щоб спокійніше жити, не коригуючи квартальні плани щомісяця, нам потрібно для розвитку за всіма напрямками хоча б 10-15 мільйонів гривень на рік, — вважає Іван Праворський, — але це лише мрії. В Україні нині практично відсутня промислова політика на рівні держави, а без цього просто неможливо розраховувати на якісь здобутки в економіці, соціальній сфері. Отож ми, виробничники, не чекаючи сторонньої допомоги, змушені покладатися лише на себе”.
ПАТ “Темп” це вдається: виживати у неможливих умовах, але така неприродна ситуація колись повинна змінитися. Вітчизняні машинобудівники на це сподіваються, сумлінно виконуючи свої обов’язки, як демонструють на власному прикладі хмельницькі темпівці.
Володимир РАЗУВАЄВ
На фото: молодий спеціаліст заводу, майстер-технолог О.Козюк (справа) дає змінне завдання;
складається нове обладнання
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО