…Його символічний пам’ятник на Інститутській ви побачите, підіймаючись вулицею до місця, де під час найдраматичніших подій стояла незламна барикада “Львівська брама”. Тут майже біля кожної липи нинi такі меморіали. Від тієї, де був смертельно поранений снайперською кулею наш земляк Сергій Бондарчук, трохи вище липа, де також загинув молодий патріот з Тернопільщини, козацький сотник, бандурист Олександр Капінос, на могилі якого у селі Дунаїв під Почаєвом мені недавно вдалося побувати. Сергія Михайловича поховали у рідному Старокостянтинові, де його могила завжди у квітах. А там, у столиці, на жертовному місці, де його, беззбройного, розстріляв снайпер, нині твориться вже свій символічний некрополь, бо вулиця Інститутська стала справжнім пантеоном героїв Небесної сотні, який, сподіваємось, знайде мистецьке відображення у меморіалі, що має тут невдовзі з’явитися.
…Його символічний пам’ятник на Інститутській ви побачите, підіймаючись вулицею до місця, де під час найдраматичніших подій стояла незламна барикада “Львівська брама”. Тут майже біля кожної липи нинi такі меморіали. Від тієї, де був смертельно поранений снайперською кулею наш земляк Сергій Бондарчук, трохи вище липа, де також загинув молодий патріот з Тернопільщини, козацький сотник, бандурист Олександр Капінос, на могилі якого у селі Дунаїв під Почаєвом мені недавно вдалося побувати. Сергія Михайловича поховали у рідному Старокостянтинові, де його могила завжди у квітах. А там, у столиці, на жертовному місці, де його, беззбройного, розстріляв снайпер, нині твориться вже свій символічний некрополь, бо вулиця Інститутська стала справжнім пантеоном героїв Небесної сотні, який, сподіваємось, знайде мистецьке відображення у меморіалі, що має тут невдовзі з’явитися.
Недавно вдалося постояти біля обох цих дерев, заглянути в очі цим двом пасіонарним чоловікам, які дивляться з фотографій, бережно прикріплених до стовбура лип, запалити свічки біля них, помолитися у дерев’яній капличці, що постала біля станції метро “Інститутська”, куди найчастіше приходять майданівці, рідні і близькі загиблих тут героїв.
Так, мені пощастило бути знайомим з Сергієм Бондарчуком, який був дуже харизматичною особистістю у Старокостянтинові. Був він серед перших рухівців цього міста й району, потім тривалий час працював у Конгресі українських націоналістів, а останні роки свого життя пов’язав з партією “Свобода”. Але вочевидь, не партійною приналежністю можна пояснити україноцентричність його світогляду, хоча Сергія Михайловича знали як патріота-українця, який ніколи не крився зі своїми націоналістичними поглядами. Та, мабуть, найбільше важило те, що був він педагогом від Бога і нині важко віддати перевагу його громадській патріотичній діяльності перед педагогічною, бо то завжди було єдине ціле. 
Власне, найкраще, найглибше про нього скаже та, з ким він пов’язав життя — його кохана дружина Тетяна Бондарчук. Вона торік завдяки матеріальній підтримці ВО “Свобода” змогла видати книгу, присвячену чоловікові, з промовистою назвою “Кохання, розстріляне снайпером”. Книжка робить велику патріотичну справу в нашім краї, адже з допомогою друзів пані Тетяна провела її презентацію у більшості районів області. У ній — патріотичні поезії авторки, її спогади про Сергія Бондарчука, його публікації та записи, відгуки побратимів, друзів. Нині цю збірку можна було б рекомендувати до читання на виховних годинах у школах, в молодіжному середовищі, вона вже знайшла свого читача на фронті…
“Шукаю спасіння від горя і відчаю. Переконую себе, що повинна жити далі заради збереження пам’яті про мого дорогого, коханого чоловіка, друга, соратника, жити заради нашого синочка, жити, щоб продовжити справу Сергія… Я не маю права бути просто жінкою, яка оплакує вбитого снайпером чоловіка… Щоб не збожеволіти від горя…, взялася за написання книги “Кохання, розстріляне снайпером”… Але я тепер точно знаю, що кохання не вмирає. Не можуть розтоптати, знищити, розстріляти його ні Янукович, ні його прихвостні, ні снайпери…”.
Ці проникливі слова полум’яної патріотки, мужньої дружини Тетяни Бондарчук краще зрозуміє кожен, хто перегорне сторінки її книги, що стала свідченням подвигу одного з героїв Небесної сотні, а заразом освідченням, яким вона по-своєму зуміла сказати “прощай” своєму чоловікові. Книга засвідчила і публіцистичний та поетичний талант авторки. Вслухайтесь:
Для мене, мій коханий, ти живий.
З тобою в серці житиму я, любий.
Хоч служать у церквах за упокій,
Тебе з Майдану я чекати буду…
Поява книги Тетяни Бондарчук не лише найпереконливіше підтвердження того, що вона продовжує справу свого чоловіка-героя, й достойний вклад у підмурівок вічної пам’яті про героїв Небесної сотні…
Б.Демків
На фото: символічний обеліск героя на Інститутській; обкладинка книжки “Кохання, розстріляне снайпером”