У лавах обласної організації партії “УДАР Віталія Кличка” знову розгорівся скандал. Цього разу через відсутність співпраці з новопризначеним очільником Василем Міракіним осередок покинула значна кількість відомих у нашому краї ударівців. Про причини конфлікту представникам місцевих ЗМІ минулої п’ятниці розповіли вже колишні члени “УДАРу”.
У лавах обласної організації партії “УДАР Віталія Кличка” знову розгорівся скандал. Цього разу через відсутність співпраці з новопризначеним очільником Василем Міракіним осередок покинула значна кількість відомих у нашому краї ударівців. Про причини конфлікту представникам місцевих ЗМІ минулої п’ятниці розповіли вже колишні члени “УДАРу”.
Так, екс-прес-секретар Хмельницької обласної організації партії “УДАР” Неля Шпулак повідомила про вихід з лав осередку 17 голів місцевих і районних організацій, а також 21 депутата місцевих рад. За її словами, причина такого рішення полягає в неможливості співпрацювати з новопризначеним керівником обласної організації Василем Міракіним.
Підґрунтям конфлікту стали минулорічні парламентські вибори. Тоді партія “УДАР Віталія Кличка” вирішила йти до парламенту спільно з “Блоком Петра Порошенка”.
“Усім кандидатам у нардепи, які йшли в списках “БПП” від “УДАРу”, довелося припинити своє членство в партії. Таким чином, з вересня минулого року голова обласного осередку припинив своє членство в лавах партії. Новий очільник мав би обратися на обласній партійній конференції, яка була запланована на кінець листопада. Але вона не відбулася, адже майже ніхто з делегатів зі всієї Хмельниччини не підтримав кандидатуру Василя Міракіна, проте обрати іншого голову не дозволило київське керівництво”, — заявила Неля Шпулак.
За словами бунтівних ударівців, Віталій Кличко запевнив, що розбереться в цій ситуації, але його обіцянки розбіглися з діями. Тому врешті-решт хмельницький осередок очолив Василь Міракін, якого екс-партійці звинувачують у співпраці з місцевими олігархами та регіоналами, а також у неучасті в Революції гідності. Отож співпрацювати з ним вони не хочуть, адже це суперечить їхнім партійним переконанням.
Щоправда, викликає сумніви ідеологічна складова партії. Можливо, якби “УДАР Віталія Кличка” був справді ідейною політичною силою, а не заточеним під конкретного лідера чи групу політиків проектом, як і більшість подібних псевдоліберально-демократичних партій, то таких конфліктів можна було б уникнути.
Черговий скандал з “УДАРом” є напрочуд показовим, адже подібна доля може чекати й інші партійні осередки через відсутність єдиних світоглядних засад.
Андрій ЯЩИШЕН