У міському Будинку культури 14 січня співали колядки, щедрівки та духовні псалми. Фольклорні гурти — молодіжний “Ладовиці” та дитячий “Ладосвіти” готували концерт “А Божая Мати по світу ходила” як сольний. Проте не обійшлось і без гостей. Окрім хмельницьких колективів, на сцені були фольклорно-етнографічні “Рогізнянка” (село Рогізна Кам’янець-Подільського району) та “Берегиня” (село Зелені Курилівці Новоушицького району).
У міському Будинку культури 14 січня співали колядки, щедрівки та духовні псалми. Фольклорні гурти — молодіжний “Ладовиці” та дитячий “Ладосвіти” готували концерт “А Божая Мати по світу ходила” як сольний. Проте не обійшлось і без гостей. Окрім хмельницьких колективів, на сцені були фольклорно-етнографічні “Рогізнянка” (село Рогізна Кам’янець-Подільського району) та “Берегиня” (село Зелені Курилівці Новоушицького району).
“Різдво — один із най-яскравіших періодів у році, свято зі свят, — розповідає Ірина Волошина, учасниця гурту “Ладовиці”. — Дуже хотілося поділитися цим урочистим настроєм із хмельничанами, донести традиції цього свята саме так, здавна як велося на Поділлі”.
Тривалий час колектив подорожує та збирає пісенні традиції нашого краю. В 2013-ому “Ладовиці” презентували диск колядок, щедрівок та духовних псалмів “А Божая Мати по світу ходила”, тому так і назвали творчий вечір. Хористи наголошують, що вони лише вторинний колектив, який переймає традиції. А запрошені “Рогізнянка” та “Берегиня” є істинними носіями, бо ж їхня основа — це старше покоління.
Сьогодні часто, святкуючи Різдво, люди забувають його суть — день народження Ісуса. Кожна пісня на сцені, виконана колективами, розповідала історію Його приходу в світ. Нерідко з повного залу людей вчувалося, як слухачі, впізнавши слова, бралися підспівувати й собі.
“Я — вчитель української мови та літератури, — каже Світлана Манзюк. — Тривалий час викладала українознавство, тому, звичайно, з колядками та щедрівками знайома добре. Це не просто традиції, це — тисячолітня історія. Вони демонструють багатство нашої мови й співу, національні костюми та ідентичність українського народу. Приємно, що сьогодні на сцені виступали і зовсім маленькі діти, і молодь, і люди середнього віку, і вже бабусі. Такий зв’язок поколінь тішить. Це дає віру в те, що наша держава буде сильною і єдиною”.
Завершився концерт спільною піснею всіх учасників. На щедрівки та колядки глядачі прийшли не з порожніми руками, тому хористам дарували не лише квіти, а й гостинці з різною смакотою.
“Ми намагаємося виховати у слухача повагу та інтерес до народних традицій, щоб люди не соромилися свого коріння, — розповідає Ірина Волошина. — Фольклор у своєму первинному стані на межі зникнення. З кожним роком пісні тисячолітньої давнини забуваються, а носіїв фольклору стає все менше. Наше завдання — не впустити цей цінний момент, взяти для себе та нащадків якомога більше і не втратити ланку, яка пов’язує нас із нашими пращурами”.
Вікторія ТАРАН
Фото автора