Наш земляк Микола Дзядзін останніми роками живе і працює в Литві, куди переїхав через життєві обставини і де тривалий час трудився у посольстві України. У нашім місті й області його добре знають у середовищі журналістів та поліграфістів. Свого часу він очолював колектив Хмельницької міської друкарні, створив обласне об’єднання поліграфістів та видавців. Зрештою, нині у Литві його енергії вистачає і на власний бізнес, і на активну діяльність у середовищі української діаспори. Про його патріотичну позицію переконливо свідчить той факт, що Микола Павлович нещодавно очолював закордонну виборчу дільницю з виборів народних депутатів України №900048 Литовської республіки у Вільнюсі, є нині ініціатором багатьох благородних справ на допомогу Україні. Тож його приїзд у Хмельницький не міг залишитися для нас не поміченим і ми знайшли з ним час для зустрічі.
Наш земляк Микола Дзядзін останніми роками живе і працює в Литві, куди переїхав через життєві обставини і де тривалий час трудився у посольстві України. У нашім місті й області його добре знають у середовищі журналістів та поліграфістів. Свого часу він очолював колектив Хмельницької міської друкарні, створив обласне об’єднання поліграфістів та видавців. Зрештою, нині у Литві його енергії вистачає і на власний бізнес, і на активну діяльність у середовищі української діаспори. Про його патріотичну позицію переконливо свідчить той факт, що Микола Павлович нещодавно очолював закордонну виборчу дільницю з виборів народних депутатів України №900048 Литовської республіки у Вільнюсі, є нині ініціатором багатьох благородних справ на допомогу Україні. Тож його приїзд у Хмельницький не міг залишитися для нас не поміченим і ми знайшли з ним час для зустрічі.
— У Хмельницькому, в Україні, зрозуміло, я завжди вдома, — розпочав він розмову, — і так буде завжди, а перебуваючи нині у Литві, прагну, чим можу, допомагати рідній країні. І повірте, так там чинить переважна більшість українців. Зрештою, й держава Литва, її народ, як на мене, — нині чи не найпослідовніший та найщиріший друг і союзник України в Європі у протистоянні агресії Росії.
— Знаємо, Миколо Павловичу, що, працюючи ще в посольстві, саме ви запропонували керівництву Хмельницького та нашому комітету поріднених міст “поріднитися” з чудовим литовським містом Шяуляй, з яким у нас уже склалася тісна співпраця.
— Був такий факт, і я нині тримаю тісний контакт з керівництвом цього міста. До речі, недавно ми спершу у Вільнюсі, а після зустрічі з тамтешнім керівництвом і у Шяуляї, провели чудову благодійну акцію під гаслом “Різдво у кожен дім” на підтримку не просто України, а, зокрема дітей хмельничан, які постраждали на Майдані та в ході АТО. В ній узяли участь понад тисячу литовських дітей, які розмальовували кульки, до речі, українського виробництва, різдвяними сюжетами, а потім продавали їх своїм ровесникам та дорослим на благодійному аукціоні. Тільки з Шяуляя від цього проекту та інших надходжень за два рази було передано майже вісім тисяч євро на цю акцію, які керівництво міста, наскільки мені повідомили у міськвиконкомі, розділило між цими сім’ями. Зауважу, що це одна з багатьох благодійних патріотичних акцій на допомогу Україні, які постійно проходять у Литві.
— Проте, наскільки знаємо, були там критичні закиди на адресу нашої митниці, яка через бюрократичні перепони з проведенням митних процедур робить погану службу нашій державі.
— Справді, литовці не можуть зрозуміти логіки дій української митниці, яка не квапилася пропустити через кордон благодійні подарунки з техніки, медикаментів українській армії від окремих підприємців, фермерів. Мені навіть довелося через посольство залагоджувати один такий конфлікт. Вочевидь, такі факти свідчать про потребу негайного реформування цієї сфери в Україні.
— Відомо, що ви у Вільнюсі нещодавно очолювали закордонний виборчий округ на дострокових виборах українського парламенту і вас особисто не надто жалували російська преса та їх п’ята колона в Литві.
— Справді, до роботи нашої комісії була прикута особлива увага і з огляду на послідовну проукраїнську позицію керівництва Литви. Як тільки мене і наших активістів не називала прокремлівська преса, але, повторюся, литовський народ у своїй переважній більшості підтримує українців у їх боротьбі з російською агресією, адже добре знає, що несе Москва на окуповані нею землі. Взагалі, у Литві дещо інша суспільно-політична ситуація в державі, аніж, скажімо, в сусідній Латвії, адже литовців у власній країні 82 відсотки, а латвійців — лише 44. Тож у Литві донедавна діяло дуже толерантне законодавство до російськомовного населення з його громадянським статусом. Але наявність п’ятої колони Росії також є фактом і мені подеколи навіть на побутовому рівні доводиться вести дискусії з її представниками. Після того, як Росія анексувала український Крим, розпочала, по суті, війну на Донбасі, у багатьох таких людей у Литві сталася очевидна переоцінка власних проросійських поглядів, адже розуміють, що і самі можуть стати жертвами такої війни, хоча вистачає серед них і зомбованих російською пропагандою, світогляд у яких залишився колонізаторським. А хіба таких мало в Україні? Проте важливо, що переважна більшість литовців підтримує Україну у її прагненнях до вступу у Євросоюз та боротьбі з агресором.
Розмовляв Б.Демків