Різдвяні свята — особливий період, коли мимоволі звертаєш погляд до неба й залишаєшся сам на сам із вічними питаннями буття, осмислюєш пройдений шлях і налаштовуєшся на майбутній, вкотре намагаючись осягнути одне з найбільших таїнств на Землі — народження Ісуса.
Різдвяні свята — особливий період, коли мимоволі звертаєш погляд до неба й залишаєшся сам на сам із вічними питаннями буття, осмислюєш пройдений шлях і налаштовуєшся на майбутній, вкотре намагаючись осягнути одне з найбільших таїнств на Землі — народження Ісуса.
Саме у ці дні в сервісному центрі ПАТ “Хмельницькобленерго” за сприяння Подільського товариства ім. Г.Сковороди відкрили виставку “Українська ікона” (з приватних колекцій). В експозиції представлені 11 великоформатних ікон ХVІІІ — початку ХХ століть, написаних переважно на полотні професійними майстрами. Зрозуміло, що ця невелика кількість зразків іконопису не може відтворити повну картину розвитку цього виду мистецтва в Україні, проте є прекрасним приводом усвідомити його певні особливості.
Історія ікономалярства в Україні має давнє коріння. Як відомо, з прийняттям християнства Київська Русь отримала досі не знайоме мистецтво ікони (від грецької “ейкон” — зображення, образ, наслідування). Це були вже готові, завершені зразки ікономалювання, канони, себто точні правила створення ікони. Однак українські майстри ніколи не розглядали ці настанови як догму і поступово вносили в них безліч практичних змін і доповнень, створивши свій національний варіант цього виду мистецтва. На виконаних ними образах християнські святі поступово втрачали східні риси. Уподібнюючи їх до людей власного етносу, ікономалярі зображували не далекі, незрозумілі чужі лики, а свої, близькі й рідні, хоча і засновані на першообразах, визначених церквою. Окрім того, духовно-естетична природа нашого народу завжди прагнула наблизити святе до людини. 
Ідеалом такого зближення стала барокова ікона — самобутнє, яскраве національне і культурне явище ХVІІ — початку ХVІІІ століть. Вона була зорієнтована на земні критерії прекрасного. Аскетичні убори середньовічних святих замінюються розкішними шатами, застосовуються яскрава колористика, символіка, глибокий психологізм персонажів. Зразками барокової естетики є ікони “Тайна вечеря”, “Поклоніння волхвів”. Деякі ознаки цього стилю присутні і в іконах “Різдво Марії”, “Богородиця з дитям в образі Мадонни”, “Євангелісти Лука та Іоанн”, “Євангелісти Матвій та Марк”.
І хоча на початку ХІХ століття на всій території Російської імперії примусово був запроваджений класицизм, українські майстри вперто продовжували наділяти своїх святих глибоким натхненням і гострим переживанням. Психологізм, поєднаний з професійним виконанням, надає тогочасним українським іконам романтичного забарвлення, а разом з тим м’якості та глибокої людяності.
З представлених робіт лише декілька мають авторські підписи. Зокрема образи євангелістів, виконані майстром Іваном Кроподрою з Галича. В цьому регіоні стиль бароко панував найдовше, адже його декоративні риси органічно сприймалися на тлі багатих традицій народного мистецтва. В греко-католицьких церквах Галичини був поширений такий вид сакрального живопису, як іконо-картина, який репрезентовано роботою “Ісус Христос у терновому вінку”. Суто іконний образ тут вводиться в конкретну історичну епоху, коли жили біблійні персонажі або відбувалися вікопомні події. Звісно, для греко-католицького малярства була характерна авторська свобода й “першообразами” слугували хіба твори геніальних європейських живописців.
Привертає увагу ікона Ченстоховської (Белзької) Богоматері, яка відома як “Чорна Мадонна” і проголошена національною святинею Польщі, проте походить з України…
Отже, виставка стане духовною поживою для кожного, хто завітає в ці особливі січневі дні до сервісного центру ПАТ “Хмельницькобленерго”.
Лариса Чернова
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО