Так, так, ми не помилимося, коли назвемо наш Хмельницький військовий госпіталь прифронтовим, хоч і розташований він за сотні кілометрів від зони АТО. Переступивши, так би мовити, його поріг, ви одразу відчуєте цю особливу фронтову атмосферу у його діяльності, навіть не знаючи того факту, що силами госпіталю за останні місяці вже здійснено десять ротацій його медичних бригад на фронт, у яких, до речі, взяла участь чи не половина медичного складу цієї установи.
Так, так, ми не помилимося, коли назвемо наш Хмельницький військовий госпіталь прифронтовим, хоч і розташований він за сотні кілометрів від зони АТО. Переступивши, так би мовити, його поріг, ви одразу відчуєте цю особливу фронтову атмосферу у його діяльності, навіть не знаючи того факту, що силами госпіталю за останні місяці вже здійснено десять ротацій його медичних бригад на фронт, у яких, до речі, взяла участь чи не половина медичного складу цієї установи.
Зрозуміло, госпіталь — структурний підрозділ Міністерства оборони, проте з початком антитерористичної операції цей спеціалізований медичний заклад став об’єктом першочергової уваги громади нашого міста і краю, багатьох волонтерських осередків. Тож слід віддати належне начальнику госпіталю Олександру Завроцькому, начальникам основних його відділень Олександру Дягтяру, Олександру Мартинюку, Миколі Любченку, Миколі Дячуку та іншим працівникам, які зуміли тут створити атмосферу доброзичливого ставлення до всіх, хто щиро прагне допомогти госпіталю.
Не секрет, що до початку війни на Сході вже стояло питання про повне закриття цієї медичної установи, але, на щастя, цього не сталося, хоч, по суті, колективу госпіталю, Міноборони за допомогою небайдужих подолян в екстремальних умовах війни довелося його, кажучи медичною термінологією, реанімовувати.
Нині госпіталь працює на повну потужність, його реальна завантаженість — 120-150 поранених і хворих військових, хоч розрахований на 100 пацієнтів. Спілкуючись із пораненими героями та лікарями, скажу щиро, ніколи не відчувала й тіні недовіри між ними, добре знаю, якої складності медичні завдання тут вирішуються.
Мабуть, варто нагадати, що безпосередньо на фронті госпіталь втратив від обстрілів сепаратистів значні матеріальні ресурси — два автомобілі та одну санітарну машину з обладнанням і, на щастя, під час цих драматичних подій зберіг своїх працівників.
А тому від імені волонтерів, зокрема благодійного фонду “Патріоти України” щиро дякую цьому героїчному колективу військових медиків та всім подолянам, які їм допомагають.
М.Сенчук, волонтерка