14 грудня країна відзначила День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Напередодні у СЗОШ №19, що у мікрорайоні Ружична, відбулася зустріч старшокласників із ліквідаторами Борисом Петренком та Анатолієм Ходаком. Завітали на зустріч і ті, хто нині турбується про чорнобильців, — начальник міського управління праці та соціального захисту населення Словян Воронецький та голова міського добровільного товариства інвалідів “Спілка інвалідів Чорнобиля” Алла Бруснічкіна.
14 грудня країна відзначила День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Напередодні у СЗОШ №19, що у мікрорайоні Ружична, відбулася зустріч старшокласників із ліквідаторами Борисом Петренком та Анатолієм Ходаком. Завітали на зустріч і ті, хто нині турбується про чорнобильців, — начальник міського управління праці та соціального захисту населення Словян Воронецький та голова міського добровільного товариства інвалідів “Спілка інвалідів Чорнобиля” Алла Бруснічкіна.
“Перший у світі ядерний реактор створено у США 1942 року, — розповідав школярам Борис Петренко, — а перший у Європі запрацював 1946 року в Москві. Через 20 років радянська влада прийняла рішення про будівництво атомної електростанції у селі Копачі Чорнобильського району. Тоді це був розвинений район, де працювали колгоспи, радгоспи, сільськогосподарські підприємства. На Чорнобильській АЕС діяли чотири енергоблоки, згодом планувалося збудувати ще два.
Недбалість і будівельників, і керівництва, і працівників ЧАЕС призвела до катастрофи планетарного масштабу: в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий ядерний реактор. У ньому було 200 тонн урану, 1800 тонн графіту, а температура сягала 1200-1500 С°.
Попри людську безпорадність, потрібно було зарадити лиху. Керівництво СРСР прийняло рішення переселити людей з чорнобильської зони. Першими на допомогу прийшли пожежники, котрі майже голими руками боролися з радіацією. Без належної захисної техніки й амуніції виносили людей зі станції. Чимало ліквідаторів померли вже за кілька годин, днів після вибуху.
27 квітня для переселення майже 50 тисяч чорнобильців були задіяні внутрішні війська, понад тисяча автобусів, дві сотні автомобілів, дві електрички місткістю до 1500 осіб, особистий транспорт населення. 
Під час виселення людям заборонялося забирати з домівок будь-які речі, адже на них залишалася радіація. Люди покидали житла навіть без хатнього взуття.
Я став ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС з 10 червня 1986 року. Потрібно було направити у небезпечну зону пожежників, працівників ДАІ та інших. Були задіяні й органи внутрішніх справ, котрі мали охороняти людське майно, залишене під час евакуації. На жаль, не обійшлося без випадків мародерства, згодом забруднені радіацією речі продавали навіть у магазинах.
Ліквідовували наслідки вибуху реактора і тисячі солдатів, без належної захисної форми знімали лопатами радіоактивний ґрунт, вивозили його на вантажівках.
Щоб ліквідувати наслідки на ЧАЕС, доводилося працювати у зоні ураження цілодобово. Ми розшукували людей, доставляли до відділку міліції, звідки їх переселяли в інше місто. Для нас організовували належне харчування, відпочинок.
З ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС щороку збираємося 26 квітня, нагадуємо про лихо молоді, аби такого ніколи не повторилося у майбутньому”.
“Катастрофа, наслідки якої, за обіцянками радянської влади, мали негайно ліквідувати, негативно впливає на людство і нині. Головне завдання світової спільноти — будівництво захисного саркофага над четвертим реактором, який, на жаль, досі належно не споруджений. Відтак людська недбалість і сьогодні є причиною багатьох хвороб та смертей українців”, — доповнює Анатолій Ходак.
Разом з ліквідаторами школярі переглянули добірку світлин та спеціальні журнали про чорнобильську катастрофу.
“Схожі зустрічі організовуємо традиційно. Хочемо, щоб наші діти не повторили страшної помилки”, — каже Алла Бруснічкіна.
На знак шани організатори та учасники заходу отримали від учнів власноруч виготовлені подарунки.
Ірина САЛІЙ
Напередодні Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який в Україні відзначається 14 грудня, у місті відбулося покладання вінків та квітів до пам’ятного знаку “Героям Чорнобиля — пожежним”, що на вулиці Героїв Чорнобиля, та до пам’ятника “Героям та жертвам Чорнобиля” на розі Кам’янецької та Прибузької, де пройшов мітинг-реквієм. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто ціною власного життя ліквідовував наслідки страшної аварії. У каплиці ікони “Неопалима Купина” присутні запалили свічки пам’яті. За душами загиблих відслужили поминальний молебень.
Жалобні заходи пройшли за участю керівників міста й області, представників духовенства, громадських організацій, хмельничан, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, громадськості.
Від влади міста участь у них взяв заступник міського голови Анатолій Нестерук.
День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлений відповідно до Указу Президента України з метою гідного відзначення мужності, самовідданості та високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків цієї страшної катастрофи. Саме 14 грудня 1986 року було завершено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.
Наш кор.
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО