Спочатку рука хотіла вивести слово “чайка”. За асоціацією з однойменною п’єсою Антона Чехова. Але зупинилася: у п’єсі історія, пов’язана з чайкою, сумна. Коротко нагадаю: на березі чарівного озера живе молода дівчина, вільна і щаслива, як чайка. Та випадково прийшов якийсь чолов’яга і згубив її. Такий собі сюжет для невеличкого оповідання.
Спочатку рука хотіла вивести слово “чайка”. За асоціацією з однойменною п’єсою Антона Чехова. Але зупинилася: у п’єсі історія, пов’язана з чайкою, сумна. Коротко нагадаю: на березі чарівного озера живе молода дівчина, вільна і щаслива, як чайка. Та випадково прийшов якийсь чолов’яга і згубив її. Такий собі сюжет для невеличкого оповідання.
Ще донедавна доля Хмельницького академічного обласного музично-драматичного театру ім. М.Старицького мало чим відрізнялася від цього чехівського сюжету. “Проскурів” багато писав про важку творчу кризу, що спіткала театр…
Врешті справа зрушила з мертвої точки. До головного храму Мельпомени в області прийшов новий художній керівник — Анатолій Пундик. Відбулися прогресивні зміни в театральній дирекції. І зачароване озеро, оспіване Чеховим, ожило на хмельницьких підмостках.
Саме з живого озера, прикрашено-го білими лілеями у виконанні артистів балету, починається хореографічно-вокальна композиція “Планета кохання”, яку поставив заслужений артист України Олександр Шиманський. Оновлене керівництво театру приурочило цю імпрезу до 30-річного ювілею роботи маестро Шиманського на місцевій сцені. Чистота душі й почуттів, які символізують білосніжні вбрання балерин, їхні плавні вишукані рухи — основа життя, основа всього. Експозиція постановки утверджує думку, що духовна якість людської особистості визначає духовну сутність планети Земля, того середовища, де всі ми живемо: чи любов і людяність панують між нами, чи щось жахливе, нелюдське.
Подальший розвиток сюжету занурює глядача у вир боротьби любові з ненавистю, краси з потворністю. Через кров і біль веде балетмейстер своїх героїв до головної події — перемоги добра над злом, світла над темрявою. На фоні вишитого полотна, що символізує Україну, хлопці й дівчата в національних костюмах виконують запальний танок-апофеоз, утверджуючи торжество мирного життя на українській землі. Україна мислиться Олександром Шиманським планетою кохання. У перспективі вистави загальнолюдське (білі лілеї) й етнічне (барвиста українська вишивка) не протистоять, а пронизують одне одного.
Маестро вибудував свою постановку в доволі складному, синтетичному жанрі. Я б назвав його романтико-героїчною пастораллю. І це дуже добре, що є ще серед нас такі мужні романтики. Ідея і жанр композиції “Планета кохання” виявилися дуже актуальними, ба, навіть злободенними. Коли Україна захлинулася кров’ю і люттю, що може протистояти цьому божевіллю? Так, прагнення євангельської любові, чистоти, краси.
Сценографія, застосована постановником, проста, аскетична. Проте в цій простоті втілена насичена образність: на ар’єрсцені ліворуч і праворуч стоять дві колони, символізуючи і храм-театр, і державу; білий колір наділяє мистецький і державний храми позитивним, ідеальним сенсом, якими вони й мають бути насправді. Між колонами — екран. За допомогою відеопроекції на екрані зображується місце дії або з’являються колористичні та живописні картинки, що працюють на створення емоційної атмосфери, настрою певного епізоду. Увесь планшет сценічного майданчика віддано виконавцям. Таке рішення дозволяє постановнику використовувати всю глибину і ширину сцени для побудови мізансцени. В результаті навіть хореографічні дуети у поєднанні з відеопроекцією набувають епічного звучання.
Хмельничани, шанувальники театрального мистецтва пам’ятають диво 1989 років — балети Олександра Шиманського. Тоді здавалося, що балетний склад трупи підтягне за собою і драматичних артистів. На жаль, не судилося. І ось новий спалах. Він свідчить про відновлення творчого процесу в хмельницькій муздрамі. Як після біблійного потопу з ковчегу на Соборній вилетіла перша голубка.
Олександр Матросов