Від автора: “Через “Проскурів” пропоную гітаристам із зони бойових дій АТО кілька простеньких пісенних текстів. Думаю, що з допомогою речитатива вони зможуть їх проспівати”.
Від автора: “Через “Проскурів” пропоную гітаристам із зони бойових дій АТО кілька простеньких пісенних текстів. Думаю, що з допомогою речитатива вони зможуть їх проспівати”.
А на Донбасі…
Сніжиночки легесенькі лапаті
Збираються на новорічний карнавал
Біля вікна, де в затишній кімнаті
Спить череватий генерал.
Вівчарки дуже рідкої породи
Надійно стережуть його
тривожний сон,
Всілякі урядові нагороди
І “зелені” американської мільйон.
І ще вівчарки стережуть маєток,
Страшенно дорогі машини у дворі,
Десяток стародавніх статуеток,
Які у крадія придбав за хабарі…
А на Донбасі, біля терикона,
В землянці, викопаній силами АТО,
Вже другий місяць береже ікона
Гвардійця у демісезонному пальто.
***
Московські “Гради” стихли на
світанні,
Стогнала зранена ракетами земля,
Наш командир у штаб відправив
дані,
Що серед нас не стало тільки
Василя.
Казав про Василя слова хороші
І що за ним сумує батальйон,
Лиш не сказав, що, як поклали
в ноші,
В його кишені надривався телефон.
Що, як ішли із ним до гвинтокрила,
Ніхто із нас на ті дзвінки не відповів,
Бо всіх сльоза, гірка сльоза душила
І говорити щось нам бракувало слів.
Забракло слів усім нам говорити,
Забракло геть усім нам віднайти
зусиль,
Аби комусь в мобілку пояснити,
Чому мовчить, чому мовчить Василь.
***
Бандити-наркомани-терористи
Все збільшують та збільшують ряди,
А в нас на кожного патронів триста,
Немає хліба і нема води.
Радист в ефірі гукає і гукає,
Пов’язана бинтами голова,
Радист ні на хвилину не змовкає —
З еРеНБеО у вiдповідь слова:
“Не панікуйте. Все в нас під
контролем.
Як тільки місяць з’явиться вночі,
Закинем не дорогою, а полем
Боєприпаси, воду і харчі”.
Чекали день, чекали другий, п’ятий,
Та дочекались каркання ворін.
Та дочекались, що ворог клятий
Нас обступив. І то з усіх сторін.
Зосталось лиш молитися Покрові,
Проклявши осоружне еНБеО…
Увесь непотріб в українській мові
Закінчується тільки-но на “О”.
***
Йдуть терористи в шахматнім
порядку,
Ніхто не знає їхніх прізвищ та імен.
Відомо тільки — смокчуть
шоколадку
Із Ліпецької фабрики “Рошен”.
Відомо, що вбивають і гвалтують,
Ракети з “Градів” запускають
навмання
І в нагороду їм за це дарують
По шоколадці ліпецькій щодня.
Тож кожен з них здоров’я добре має
І виглядає, мов тренований
спортсмен,
Бо кожен день той шоколад вживає,
Що з Ліпецької фабрики “Рошен”.
А фабрику у Ліпецьку “тримає”
І шоколадки ті із назвою “Рошен”
Бандитам регулярно постачає
Наш президент — затятий
бізнесмен.
***
Як рвались міни, як ревли машини,
Ніколи він не брав на душу гріх
І не ховався й разу нам за спини,
А йшов завжди попереду усіх.
Вперед його завжди вела звитяга,
А не сумнівний бізнес-інтерес,
Бо був він звичайнісінький
дворняга,
Бо був Сірко — звичайний сірий
пес.
Він не виляв перед начальством
задом,
Він на політиків тихесенько гарчав,
Коли ж вночі наш пост накрило
“Градом”,
Сірко під лісосмугою пропав.
Знайшов Сірка біля пенька гнилого
Боєць, якого звали “Інженер”,
Знайшов Сірка, вже неживого,
Знайшов Сірка, але аж у четвер.
Поклали в яму, кілька слів сказали
Під час холодної осінньої мокви.
Ми свого пса по-людськи поховали
Серед смердючих найманців
Москви.
Микола Коломієць