У день перших роковин Революції гідності під час акції хмельничан з цієї нагоди на майдані Незалежності у нашому місті ми зустрілися з народним депутатом України Олегом Лукашуком. Зрозуміло, темою “номер один” нашої розмови стали уроки Євромайдану та Революції гідності загалом, неоголошена війна з Росією, суспільно-політична ситуація в державі. Це інтерв’ю було доволі лаконічним, проте від того не менш актуальним.
У день перших роковин Революції гідності під час акції хмельничан з цієї нагоди на майдані Незалежності у нашому місті ми зустрілися з народним депутатом України Олегом Лукашуком. Зрозуміло, темою “номер один” нашої розмови стали уроки Євромайдану та Революції гідності загалом, неоголошена війна з Росією, суспільно-політична ситуація в державі. Це інтерв’ю було доволі лаконічним, проте від того не менш актуальним.
— Вважав для себе обов’язком узяти участь у цій патріотичній акції, — зазначив одразу Олег Григорович. — Проте дивуюся, що її організаторами виступили не державницькі партії, на плечі яких лягла основна відповідальність за довготривалі акції під час Майдану у Хмельницькому, і навіть не міська й обласна влада, хоча їх очільники і мали слово на мітингу з цієї нагоди, а лише громадські активісти. Адже віднині 21 листопада указом Президента ми відзначаємо як День гідності і свободи, тож, як на мене, саме влада повинна була організовувати цю акцію, тоді, можливо, це зібрання було б переконливішим у своїй масовості, чи не так? Звичайно ж, приємно було зустріти тут багатьох земляків — активних учасників хмельницького та столичного Майданів, але складається враження, що хтось не хотів бачити велелюдну патріотичну акцію в нашому місті. Хоча зрозуміло, справа не стільки в масовості таких заходів, як у тих очікуваннях суспільства від подібних політичних подій, з чим у нас в Україні та на місцях, зокрема й на Хмельниччині, є, на мій погляд, певні проблеми. А пов’язано це з тим, що українці досі не побачили реальних змін у країні, адже не виконано, зрештою, першочергові вимоги Майдану щодо того, аби були покарані ті, хто стріляв у героїв Небесної сотні та мирних протестувальників, що не зроблено належних кроків до повернення державних коштів, які були вивезені Януковичем та його клікою за межі нашої країни, що, врешті-решт, не здійснюється справжня люстрація влади, не рухаються реформи, продовжується зубожіння народу, що всі ми дивимося насторожено на Донбас не лише тому, що там триває війна з російськими агресорами та їх поплічниками, а й через те, що дуже багато питань виникає до очільників наших силовиків та політичного керівництва країни.
— Не секрет, що ви були одним із активних учасників Майдану, зокрема й у столиці, де, зрозуміло, разом з тисячами євромайданівців ризикували. Але ж поруч з вами були й ті, хто нині опинився на владному Олімпі держави. Невже уроки нашої Революції гідності нічого не вчать таких людей, а можливо, й усе наше суспільство?
— Якраз за суспільство я, так би мовити, спокійний, бо там відбуваються процеси, хоч і доволі складні, але за своєю суттю дуже обнадійливі. Тих, хто брав участь у Революції гідності, воює чи протистоїть у різних формах агресору та сепаратистам, переконаний, не вдасться заговорити, як це було після Помаранчевої революції, адже маємо вже нову якість громадянського суспільства. Тож новій владі слід на все це зважати, аби не допустити нового Майдану, який нікому нині не потрібний. Проте якщо цього там не зрозуміють, то слід очікувати нам нових суспільних катаклізмів і найгіршим буде те, що їх цілком можуть спровокувати нова влада та новий парламент через власну бездіяльність та відсутність політичної волі до змін. Адже нині пересічний українець бачить, що в країні панує свавілля корупції в усіх сферах життя, що, скажімо, знову у тій же адміністрації Президента, апарат якої, до речі, втричі більший від апарату парламенту, з’явилися найгірші прояви підбору кадрів, як у часи колишньої влади, що далі повсюдно процвітає телефонне право та спостерігаються ганебні явища кумівства, місництва тощо. Без радикальних змін, пов’язаних насамперед зі скороченням державного апарату, реорганізації тієї ж адміністрації Президента і делегуванням самому главі держави повноважень керівника Кабміну та багатьох інших реформ, на мою думку, не обійтися.
— Ви не стали народним депутатом у новому парламенті, хоч здавалося, ваш номер у партійному списку ВО “Батьківщина” мав бути прохідним. Як оцінюєте ці вибори для себе, партії, країни?
— Звичайно, це тема окремої, більш детальної розмови. Скажу лише, що “Батьківщина” та її лідер Юлія Тимошенко завжди вміли тримати політичний удар, тож ми витримаємо і цю виборчу реальність. Можна зауважити, що наші виборці дещо неприємно здивували на цих виборах, але з цим фактом також слід рахуватися, як і з тим, що до парламенту потрапили, окрім “Батьківщини”, лише партії, які підтримуються олігархічним капіталом, що є, як на мене, найбільшою проблемою для України. Особисто я ні за чим не шкодую, адже прийшов до парламенту ще четвертого скликання, тож сподіваюсь, виборці міста і краю мали можливість оцінити мої парламентські напрацювання за весь цей час.
Нагадаю, що за цей період мені вдалося залучити на вирішення проблем обласного центру понад 40 мільйонів гривень бюджетних коштів, реально допомогти відродженню радіозаводу, взяти на себе основний удар у протистоянні з експансією на наші речові ринки з боку так званих інвесторів ТСЦ “Поділля”, пролобіювати, у доброму розумінні цього слова, та проконтролювати спорудження нової гілки Чернелівського водогону на найскладніших аварійно небезпечних його ділянках у рекордно короткі терміни… Словом, мені не соромно дивитися в очі хмельничанам, жителям області за свою особисту участь у вирішенні багатьох проблем нашого краю та за власну законотворчу діяльність. Проте, думаю, до цих та інших тем у нас ще буде нагода повернутися.
Розмовляв В.Сівач
На фото з архіву: Олег Лукашук на Євромайдані