Творча зустріч з поціновувачами римованого слова поета Віталія Міхалевського “З присмаком божоле” відбулася минулого четверга у монотеатрі “Кут”. Таку назву має і його презентована збірка “не вибраних, а зібраних творів”. У кишенькове видання, форматом А6, увійшли переважно ліричні вірші, присвяти жінкам.
Творча зустріч з поціновувачами римованого слова поета Віталія Міхалевського “З присмаком божоле” відбулася минулого четверга у монотеатрі “Кут”. Таку назву має і його презентована збірка “не вибраних, а зібраних творів”. У кишенькове видання, форматом А6, увійшли переважно ліричні вірші, присвяти жінкам.
Віталій Міхалевський — “невправний романтик”, котрий не шкодує компліментів для коханих жінок, не соромиться зізнаватися в почуттях перед шанувальниками, “бо коли, як не тепер, бо скільки можна соромитися?”.
Минуло три роки, як автор презентував збірку з нагоди 50-річного ювілею, цього разу приводом для творчої зустрічі стало те, що його — голову обласного об’єднання товариства “Просвіта”, члена Національної спілки журналістів України, кандидата фізико-математичних наук, доцента Хмельницького національного університету прийняли до Національної спілки письменників України.
За три роки Віталій Міхалевский видав три книги: “Перші черешні” (2012), “Яблука райські” (2013) і “Цукерково-букетні вірші” (2014).
У Європі є звичай відзначати свято молодого вина — свято божоле. Назва походить від провінції у Франції, де його виготовляють. Вживати напій з цільних ягід винограду можна тільки до початку березня, потім він втрачає свої властивості. Тут натяк на своєчасність освідчення, яке автор залишив на сторінках збірки. Деякі вірші нові, теж ще не вистояні, як божоле. “Чого хочу” розповів поет в одному зі ще невідомих хмельничанам:
“Чого хочу, чого мені треба?
Щоб на радість приходили гості.
Справний парус і синіє небо.
Хоч маленький, та свій дикий
острів.
Білу хатку з вишневим садочком.
Щоб півроку на рік було літо,
Щоб капуста своя й огірочки.
І, щоб кіт мої мешти не мітив.
Хочу вірш, щоб крилатий, як пісня,
І щоб день кожен був, невщухав.
Щоб робота була, і щоб після
Було кого запросити на каву.
А ще хочу, щоб доля несла,
Була щедра, як давня подружка.
Хочу бути у тих твоїх снах,
Про які кажуть тільки на вушко”.
Серед ліричних віршів видання і “Пустіть погрітися” про життя-митарство автора, який врешті знаходить спокій у коханої жінки. “Шукайте жінку” — один з не нових, але завжди актуальних віршів Віталія Міхалевського теж потрапив у збірку. “Шукаючи жінку, знайдете себе”, — переконаний він.
Серед решти презентованих творів — присвяти жіночим іменам, доньці, ліричні сповіді, переживання…
Попри відвертість автор залишається утаємниченим.
“Не питайте мене, як живеш.
Викидаю усе, що напишу.
Не чіпає чомусь за живе.
Замість музики хочеться тиші.
Кажуть, час все лікує — не вір.
Просто місця собі не знаходжу.
Знов і знов ти приходиш, як вірш.
Приглядаюсь — не ти, просто
схожа.
Не вернути тієї пори,
Як на повні виспівував груди:
“Я тобі подарую Париж,
Я ніколи тебе не забуду”.
Вдруге нам не зім’яти трави,
Там щасливі ми бігали, босі.
І звикай відтепер, що на ви.
Надто довго не кликала в гості.
Не питайте мене, як живеш.
Зірка ще упаде в мою осінь.
Вже не вірю в прикмети, та все ж
Закінчився б цей рік високосний”.
Якщо особисте поет приховує, то його здобутки відомі. Віталій Міхалевський є автором восьми поетичних збірок, одна з них — аудіокнига, має більше сорока праць у галузі фізики, математики та інформаційних технологій. Він є лауреатом премії імені Богдана Хмельницького в галузі літературної діяльності та популяризації української мови, бере активну участь у виховних та мистецьких проектах, спрямованих на розвиток мови й українських традицій.
Із вступом до Національної спілки письменників України, новою збіркою привітали автора місцеві барди, а днями Віталій Міхалевський отримав почесну відзнаку міського голови Сергія Мельника.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО