В оцінках підсумків позачергових парламентських виборів в Україні експертне середовище розділилося, хоча від представників фаворитів виборів можна чути доволі обнадійливі висновки на кшталт перемоги демократії, на чому наголосив, зокрема, і наш Президент Петро Порошенко, який, як відомо, також брав у них, хоч і віртуальну, а таки особисту участь, адже його іменем було названо цілий партійний блок.
В оцінках підсумків позачергових парламентських виборів в Україні експертне середовище розділилося, хоча від представників фаворитів виборів можна чути доволі обнадійливі висновки на кшталт перемоги демократії, на чому наголосив, зокрема, і наш Президент Петро Порошенко, який, як відомо, також брав у них, хоч і віртуальну, а таки особисту участь, адже його іменем було названо цілий партійний блок.
Та, власне, мене у підсумку цих виборів хвилює не стільки те, хто з тих партійних середовищ, які в них брали участь, переміг, як сам факт тотального розмивання партійної структури державницьких організацій нашого суспільства, якій у роки режиму Януковича було завдано нищівного удару та яка, не оговтавшись від того стану, була піддана на цих виборах не менш нищівному удару. Згадаймо, що на цих парламентських виборах серед аутсайдерів опинилися навіть такі “вироблені” вже партії, як “Батьківщина” та “Свобода”, остання не пройшла навіть прохідного бар’єру. Натомість політпроекти на кшталт новостворених блоків Петра Порошенка та “Народного фронту”, Радикальної партії, вчора ще регіональної партії “Самопоміч”, які досі практично не мали реальних партійних структур на місцях, опинились у числі “призерів” дострокових парламентських виборів. Зрозуміло, що після запуску нової Верховної Ради ці політпроекти прагнутимуть форсованими методами творити свої партійні піраміди зверху донизу, які, на жаль, носитимуть ситуативний характер, адже ідеологічна основа цих партійно-політичних новотворів не відпрацьована, а їх нинішня популярність тримається поки що лише на політтехнологічних методах впливу на виборців та публічному авторитеті “облич” цих партоб’єднань.
Зрештою, ще більшою ведмежою послугою незміцнілій партійній структуризації країни стала змішана система виборів, яка приведе у парламент “цвіт-пустоцвіт” вітчизняного великого та олігархічного бізнесу, представники якого будуть там грати у свої звичні ігри навколо владних центрів. Мене ж той факт, що у новому парламенті не буде вже фракції комуністів, який дехто видає за неймовірне досягнення, аж ніяк не тішить, адже напередодні виборів йшлося, як ми пам’ятаємо, про заборону цієї антиукраїнської партії, хоча не секрет, що у новий парламент прийде доволі представників п’ятої прокремлівської колони, які разом з регіоналами та їх приспішниками торгували нашою державністю, серед яких, на жаль, будуть знову обрані деякі мажоритарники з нашої області.
Тож на твердження про цілковиту перемогу демократичних проєвропейських сил у новому парламенті особисто я не давав би переконливої відповіді. Очевидним для мене є факт перемоги політтехнологій і грошових мішків, особливо на мажоритарних округах, що у загальному їх підсумку не додасть стабільності Верховній Раді і нашому суспільству загалом у ці непрості часи. Зрештою, і сама конфігурація політичних сил у новому парламенті також не додає оптимізму, хоча десь у глибині душі хочеться вірити, що подібні не надто обтимістичні прогнози не справдяться…