Вдивляючись у сумне, згорьоване обличчя мученика Тараса, яке зорить на мене розумними і сумними очима з автопортрета у солдатській уніформі (робота 1849 р.), дивлячись на Катерину, героїню його однойменного твору, яка стоїть позаду й обіруч тримає овальну раму, що нагадує українську писанку, в її образі бачу Україну, яка биндою-омофором огортає й береже свого геніального сина. Ліва її рука — від серця — дарує йому материнську любов, а правиця — розум глибокого філософа, тонкого лірика, великого пророка. Саме таким зобразив Кобзаря відомий подільський художник-емальєр Іван Юрков на обкладинці збірки “Тарас Шевченко — наша книга буття” (упорядники Зоя Діденко і Наталія Солодка).
Вдивляючись у сумне, згорьоване обличчя мученика Тараса, яке зорить на мене розумними і сумними очима з автопортрета у солдатській уніформі (робота 1849 р.), дивлячись на Катерину, героїню його однойменного твору, яка стоїть позаду й обіруч тримає овальну раму, що нагадує українську писанку, в її образі бачу Україну, яка биндою-омофором огортає й береже свого геніального сина. Ліва її рука — від серця — дарує йому материнську любов, а правиця — розум глибокого філософа, тонкого лірика, великого пророка. Саме таким зобразив Кобзаря відомий подільський художник-емальєр Іван Юрков на обкладинці збірки “Тарас Шевченко — наша книга буття” (упорядники Зоя Діденко і Наталія Солодка).
У ній вміщені прозові та віршовані твори 14 хмельницьких педагогів-філологів, які стали переможцями в конкурсі “Мій Шевченко”, ініційованому управлінням освіти міської ради та головою міського Товариства української мови імені Т.Шевченка “Просвіта” Зоєю Діденко.
Перший розділ — “Вічний як народ”, присвячений 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка, повниться барвистою, художньо витонченою мовною палітрою, колоритними роздумами-думами, щирими одкровеннями душ учителів, які національно прозріли під сяйвом “Кобзаря”.
Другий розділ — це взірці конспектів уроків, методичні розробки та сценарії виховних заходів для учнів на шевченківські теми, які подають десять найдосвідченіших педагогів міста.
Обидва розділи (перший — від серця, другий — від голови) — це символічні дві руки вчителя, які подає дітям “Кобзар”. Бо саме вчитель української мови і літератури, виховуючи на Шевченкові національну свідомість юних українців, зуміє найдоступніше пояснити їм роль геніального поета-мислителя.
Кожен учитель-переможець конкурсу, розкриваючи одну зі сторін багатогранного таланту Шевченка, висвітлюючи своє особисте ставлення до його творчості, словами опосередковано змальовує власний автопортрет.
“Зі словом твоїм співставляєм діла!” — пише вчителька СЗОШ №24 О.Бойко. А педагог О.Бурдельна (СЗОШ №25) зізнається: “Твори Тараса Шевченка стали знаковими етапами мого духовного зростання, моїм поетичним Євангелієм”. Шевченкове слово, твердить М.Ісаєва (НВК №9) — “як мала зернинка, була сильніша різних чвар”.
Є.Майдан (СЗОШ №22 імені О.Ольжича) у вірші “Ми знову йдемо до Тараса” запевняє:
Коли у серці виник сумнів,
Мети не в силі досягти…
Ми знову йдемо до Тараса
Й все можемо перемогти!
Говорячи про наше драматичне сьогодення, К.Малюта (СЗОШ №1) радить учням: “У буремний, неспокійний час, коли українці вийшли на майдани міст захищати гідність, честь, свободу, конституційні права громадян, як ніколи, потрібно наслідувати силу духу Шевченка, його незламну віру в те, “що буде правда між людьми”.
О.Мельникова (СЗОШ №21) впевнена: “…буду повертатися до “Кобзаря” знову і знову, відкриваючи для себе нове й нове”.
“Феномен Шевченка, — запевняє О.Ситнік (СЗОШ №15), — відбиває нашу національну природу, світосприйняття, минуле і надію на майбуття”.
Роздумуючи над тим, з якою місією від Бога прийшов до нас Тарас, О.Собко (НВК №7) переконана: щоб “розбудити, схвилювати і тим самим реанімувати Україну та українців, переконати в могутності, самодостатності, величності, унікальності” нашого народу.
А вчителька гімназії №1 імені В.Красицького Г.Софійчук щиросердно зізнається: “Перед іменем Шевченка, перед словом Шевченка стоїш, як на сповіді, соромлячись фальшивого пафосу, нещирого почуття, казенного вшанування…”.
Роздумуючи про наболіле, М.Тернецька (НВО №5 імені С.Єф-ремова) подумки веде діалог з “Батьком Шевченком” у хмельницькому парку його імені: “…Стою біля пам’ятника великого сина великого народу. Вдивляюсь у твоє обличчя, Тарасе. Слухаю тебе, чую твій голос, а думки твої співпадають з моїми…”. А вчителька технологічного багатопрофільного ліцею І.Чаговець звертається до свого духовного вчителя “Листом-подякою” і бачить його в різних іпостасях — від маленької сирітки до генія людства. Завершує лист словами: “Уклін тобі, Кобзарю, за твою безмежну любов до України… Вірю, що прийде час, коли твої пророчі слова вкарбуються у кожне серце і стануть одкровенням для кожного українця”.
Молоді вчителі шкіл, починаючи свою педагогічно-виховну діяльність з учнями, можуть послуговуватися порадами досвідчених колег (другий розділ книги). Він написаний дещо локанічно за стилістикою викладу, зате глибокий за змістом порад і настанов.
Загалом, рецензована книга про духовного Батька українського народу Тараса Шевченка, що повниться благодатними зернами його поезій та роздумами вчителів-шевченкознавців, може стати гарним посібником усім, хто збирається засівати тими зернами національну свідомість учнівської молоді, пробуджувати у юних душах почуття гордості за духовну причетність до Шевченка — поета Всесвіту.
Микола Кульбовський
На фото: учасники презентації видання; обкладинка презентованої збірки