Цьогорічне свято нашого міста обрамлене сумними й трагічними подіями в країні. Відтак не стали ці іменини настільки широкомасштабними, як звикли хмельничани.
Одним із заключних акордів Дня міста став виступ академічного муніципального камерного хору, який активно й урочисто влився в загальне тло святкових заходів. Концертна програма “З Україною в серці”, чутливо обрамлена “Молитвою за Україну” і Державним гімном, довела, що колектив, володар нагород і призів численних конкурсів і фестивалів, надійно тримається набутих досягнень, стало закріпився на завойованих позиціях і продовжує користуватися заслуженим визнанням шанувальників хорового мистецтва. Це була зайва нагода замилуватись українським багатоголоссям. Не дивно, що у рік 200-ліття Тараса Шевченка половина з виконаного припадає на твори Кобзаря. Серед них особливо вразила лірико-епічна поема “Ох, не однаково мені” Миколи Балеми — переплав музики, сучасної за стилем і водночас народної за суттю, з проникним словом поета: чергування сумнівів, відчаю, тривкої надії і завзятого поривання.
А на Проскурівській тішили святкових перехожих музиканти муніципального естрадно-духового оркестру. До слова, вони, як і камерний хор, збирали своєю творчістю грошову підтримку бійцям АТО.
Загалом про війну чи, як вона офіційно нині називається, АТО, навіть у святковому Хмельницькому не забувалося. Бо гуляючи мирним містом, раз по раз на думку приходили страшні телевізійні картинки воєнного життя на сході країни і водночас подяка Богу і нашим мужнім захисникам, що Проскурів-Хмельницький і наша земля не знають того жаху. Тож нехай Господь і далі оберігає наше місто, а всій країні дарує мир!
Ірина ЛЬВОВ, Андрій ЯЩИШЕН, Вікторія ТАРАН, Сергій БАДЄЄВ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО, Афіни ЧЕРКЕЗОВОЇ,
Віктора ФЛЕНТІНА