Підтримка бійців, котрі повернулися з пораненнями із зони проведення АТО, тепер настільки ж важлива, як і допомога армійцям, котрі продовжують воювати на Сході. Якщо діючих бійців необхідно забезпечувати засобами захисту і теплими речами, то для пацієнтів військово-медичних установ стає цілющим навіть тепле слово. Вже не вперше ми розповідаємо читачам про ініціативу хмельницьких артистів, котрі навідуються до пацієнтів у хмельницькому госпіталі. Днями схожий захід відбувся у Вінниці. Подробиці нам розповіла ініціаторка благодійних концертів, спрямованих на підтримку наших армійців, Оксана Радушинська.
Підтримка бійців, котрі повернулися з пораненнями із зони проведення АТО, тепер настільки ж важлива, як і допомога армійцям, котрі продовжують воювати на Сході. Якщо діючих бійців необхідно забезпечувати засобами захисту і теплими речами, то для пацієнтів військово-медичних установ стає цілющим навіть тепле слово. Вже не вперше ми розповідаємо читачам про ініціативу хмельницьких артистів, котрі навідуються до пацієнтів у хмельницькому госпіталі. Днями схожий захід відбувся у Вінниці. Подробиці нам розповіла ініціаторка благодійних концертів, спрямованих на підтримку наших армійців, Оксана Радушинська.
Наш самоорганізований колектив, котрому колеги-журналісти присвоїли наймення “Подільська музична сотня”, з весни виконує добровільно взяту на себе місію — піснею, музикою та словом розраджувати і збадьорювати людей, причетних до армії. Днями побували з благодійним концертом у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що у Вінниці. Найперше, зустріли там земляків з Хмельницького і Старокостянтинова. Вони чи не першими прийшли до зали, впізнали нас, розговорились. А потім ми, як і щоразу, зі щирим серцем і якісною, професійно виконаною піснею розважали наших глядачів. До слова, надзвичайно вдячних: коли просили підспівувати — підспівували, коли заводили сумної — журилися, коли розважали жартами — сміялися. А ще бурхливо аплодували і кожного артиста проводжали вигуками “Браво!” Це — одна палітра емоцій — яскрава. Інша — важка. По завершенню концерту поспілкувалися з хлопцями, які вижили в боях під Волновахою, Маріїнінкою, Пісками, Савур-Могилою… Моторошно від того, що вони розповідають. Боляче слухати. І не зрозуміло, чому досі не покарані ті, хто кинули людей на наглу смерть, бо офіційні версії про втрати у рази відрізняються від свідчень безпосередніх учасників подій?! І про це потрібно голосно говорити, бо зрадники при погонах досі “керують” армією!
Разом із тим не може не тішити спрацьованість нашої пречудової команди і прагнення робити справу, котру ми разом на волонтерських засадах втілюємо в реальність. Не заради гонорарів, не заради слави, не заради підтримки-схвалення влади чи окремих політиків. Заради правди. І тому, що інакше ми вже не можемо. Дякую незмінному учаснику всіх благодійних концертів, лауреату “Слов’янського базару” Віктору Шайді, солістам Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру Марині Українець та Артему Ромасюкову. Окремо варто відзначити старокостянтинівську складову нашої “Подільської музичної сотні”: капітана Олександра Петрука і Катерину Аргунову, солістку гурту “2+3” (керівник полковник Є.Блискун). Надійно співпрацюємо з 42-м гарнізонним Будинком офіцерів та безпосередньо директором Сергієм Чеплаковим, котрий регулярно надає для наших акцій звукопідсилюючу апаратуру й особисто сідає за пульт.
Що ж до самої поїздки, то хоча Вінниця — не далекий світ, але без транспортного засобу і пального туди не дістатися. Вже не вперше на допомогу у вирішенні цих питань приходить старокостянтинівська міська влада. От і для цієї поїздки надали бусик територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) і заправили його за кошт комунальних підприємств і приватних підприємців. Працівники тамтешнього міського управління соцзахисту, кризового центру та центру реабілітації дітей-інвалідів зібрали бійцям смачні гостинці, необхідні речі, а діти навчальних закладів міста намалювали художні послання. Ми все передали адресатам і тепер навзаєм — щира подяка від вояків за небайдужість та підтримку. Разом переможемо!
Наступного ранку після нашого концерту півсотні військовослужбовців частини вирушили в зону проведення АТО, — “Подільська музична сотня” побувала з благодійним концертом у Хмельницькій в/ч А-3013. Із початком активної фази АТО частина на 90% забезпечувала можливість для польотів військовим авіаторам, а до зони безпосередніх бойових дій спрямовували спецтехніку й особовий склад. Про це розповів командир в/ч підполковник Микола Сандул. Ми ж у свою чергу подарували військовим позитивні емоції, втілені у пісні, музику, щире слово. Трохи поспівали разом з вояками, трохи посумували, згодом навіть трохи потанцювали і врешті просто поспілкувалися.
З особливою душевністю, особливим серцем співали для вояків дружини військовослужбовців: Марина Українець, чоловік котрої вже понад два місяці перебуває у зоні АТО, дружина командира військової ескадрильї Ірина Качан та дружина офіцера ЗСУ Катерина Аргунова (обидві — солістки гурту “2+3”, керівник полковник Є.Блискун). Викладач Хмельницького музичного училища ім. В.Заремби Артем Ромасюков вже не вперше бере участь у схожих заходах, а цього разу долучив до концерту ще й свою студентку-випускницю Олену Кузьмову. Майстерною грою на скрипці композиції гурту “Океан Ельзи” і пісні “Смуглянка” порадував Антон Вараниця. А незмінний учасник благодійно-мистецьких акцій, відомий співак та громадський активіст Віктор Шайда, попри захриплий голос, подарував виконання пісень, котрі на сто відсотків знайшли відгук у серцях слухачів.
Концерт відбувся за організаційного сприяння обласного управління культури національностей та релігій, активної громадянської позиції заступниці голови ОДА та керівника апарату ОДА Лесі Стебло. Технічним і частково творчим забезпеченням допоміг незмінний, надійний 42-й гарнізонний Будинок офіцерів й особисто директор Сергій Чеплаков, а з транспортуванням звукопідсилюючої апаратури — Старокостянтинівська міська влада.
По завершенню концерту військовослужбовці провели екскурсію територією військової частини і запросили приїздити знову.
Ксенія ГрадНова
Фото Петра Радушинського