Для народних депутатів України, образно кажучи, настав час збирати каміння, адже на порядку денному в країні — дострокові парламентські вибори. Проте наша розмова з членом партії “Батьківщина”, народним депутатом України по Хмельницькому виборчому округу №187 Олегом Лукашуком, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в державі та особливості його підходів до власної політичної та депутатської діяльності, не могла не вийти за рамки обговорення святая святих депутатських обов’язків, тобто його законотворчої діяльності, хоча якраз з цього запитання ми і розпочали з ним цей відвертий діалог.
Для народних депутатів України, образно кажучи, настав час збирати каміння, адже на порядку денному в країні — дострокові парламентські вибори. Проте наша розмова з членом партії “Батьківщина”, народним депутатом України по Хмельницькому виборчому округу №187 Олегом Лукашуком, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в державі та особливості його підходів до власної політичної та депутатської діяльності, не могла не вийти за рамки обговорення святая святих депутатських обов’язків, тобто його законотворчої діяльності, хоча якраз з цього запитання ми і розпочали з ним цей відвертий діалог.
— Олеже Григоровичу, наскільки знаємо, ви особисто за час своєї парламентської діяльності внесли на розгляд Верховної Ради України понад 80 законопроектів, з яких 15 набрали чинності, тобто стали Законами України або Постановами Верховної Ради, а деякі, так би мовити, на виході, проходячи відповідні процедури у найвищому законодавчому органі держави. До речі, серед останніх — закони, спрямовані на захист життя, здоров’я та реабілітацію поранених силовиків, які брали чи беруть участь у так званій антитерористичній операції на сході та півдні країни. Чи думали ви, скажімо, ще рік тому, що вам доведеться ініціювати подібні законопроекти і, зрештою, як ставитеся до тези про те, що основним у роботі парламентарія є законотворча діяльність, яка у вашому доробку є також доволі переконливою?
— Звичайно ж, в ідеалі народний депутат повинен займатися загалом законотворчістю, але в українських суспільних реаліях цю тезу слід сприймати як побажання, адже наш парламентарій в ідеалі це і законо-творець, і політик, і в доброму розумінні лобіст господарських та інших інтересів свого округу, меценат та благодійник в одній особі, словом, державник найширшого діапазону впливу в суспільстві. Щодо моїх законотворчих ініціатив як реакції на війну з Росією, а я саме так класифікую події на Донбасі, то, звичайно, ніхто з нас ще рік тому не міг передбачити подібний розвиток подій у країні, навіть у середовищі опозиції, до якої я незмінно належав у час протистояння з режимом Януковича. Зрештою, добре відомо, як я та мої побратими з парламентської фракції “Батьківщини”, інших опозиційних сил, які виступили відкрито проти цієї злочинної влади під час Революції гідності, проявляли послідовно свою державницьку позицію в парламенті, беручи найактивнішу участь у подіях на столичному Майдані, в тих політичних процесах, які відбувалися і відбуваються в країні, області, місті. Переконаний, що мені ніколи не буде соромно дивитися в очі своїм виборцям за власну парламентську діяльність, зрештою, громадянську позицію у найскладніших суспільно-політичних подіях останніх років у Верховній Раді та країні загалом.
А щодо захисту інтересів учасників АТО, то два такі законопроекти вже вступили в дію. Це Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, який забезпечує виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації учасників антитерористичної операції, які постраждали під час її проведення та Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо спеціальних засобів індивідуального захисту)”. Перший з них гарантує прискорене оформлення інвалідності та прирівнює поранених до інвалідів. Йдеться про забезпечення протезами, візками тощо. А інший на час проведення АТО звільняє від оподаткування при ввезенні на митну територію України спеціальних засобів індивідуального захисту, що вже дозволило здешевити ввезення, зокрема, конче потрібних бронежилетів, щоб зберегти життя військовослужбовців.
Зрозуміло, у цій святій справі для усіх нас тільки законодавчими ініціативами не обійтися, адже особисто на потреби фронту та армії акумулював кошти на суму понад 700 тисяч гривень. Зрештою, не заради дешевого піару, як нині дехто з тих депутатів, які ще вчора прислужували режиму Януковича, робить, особисто їздив у зону АТО, постійно тримаю зв’язок з нашими прикордонниками, іншими підрозділами силовиків, допомагаю сім’ям переселенців.
А продовжуючи тему законотворчості, можу коротко прозвітувати бодай про дещо зі зробленого. Мені вдалося стати розробником і багатьох інших, на моє переконання, актуальних законодавчих актів. З найсвіжіших — зареєстрував у порядку законодавчої ініціативи на початку вересня законопроект, який сприятиме покращенню умов розвитку малих і середніх підприємств, зростанню їхньої кількості, поліпшенню фінансового стану суб’єктів малого і середнього підприємництва, забезпеченню зайнятості населення та зниженню соціальної напруги в регіонах. Пропоновані законопроектом зміни до базового закону узагальнюють пропозиції, висловлені учасниками з’їзду малого та середнього бізнесу України, що відбувся ще в травні минулого року, над яким довелося працювати тривалий час, з огляду і на події в парламенті. А в липні цього року профільний комітет Верховної Ради України направив подання на включення до порядку денного парламентської сесії законопроекту “Про внесення змін до деяких законів України щодо скасування норм пенсійної реформи”. Ним передбачено скасувати найбільш дискримінаційні положення антинародної пенсійної псевдореформи Януковича. Це стосується, зокрема, відновлення пенсійного віку для жінок — 55 років та встановлення мінімального розміру пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу. Також ідеться про визначення права на встановлення пенсій за інвалідністю, визначення середньої заробітної плати при призначенні (перерахунку) пенсії, підвищення розміру пенсій загалом і порядок призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, та інші дії, спрямовані на соціальний захист.
Набрав чинності Закон України “Про введення мораторію на ліквідацію закладів охорони здоров’я”, який встановив мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності і скорочення працівників цих закладів, що унеможливить звуження конституційних прав громадян на вчасне та якісне отримання медичної допомоги.
Також зверніть увагу на актуальність уже прийнятого мого законопроекту про переведення садових і дачних будинків у повноцінне житло з правом прописки, що значно знизить житлову проблему у містах і нашому зокрема, та надасть людям можливість одержання медичної допомоги, послуг зв’язку тощо.
Пройшов уже процедуру першого читання і закон, за яким передбачається звільнення від оподаткування об’єктів спадщини для успадковувачів другого ступеня спорідненості. Нині таке право мають лише подружжя, батьки та діти спадкодавця. З набранням чинності цього закону від податку будуть звільнені рідні брати й сестри, онуки, бабусі і дідусі з боку кожного з батьків, які нині повинні сплачувати 5% оціночної вартості успадковуваного майна, що в селах, як правило, значно вища за реальну.
Згадаю й діючий “освітянський закон”, прийняття якого дозволило збільшити ще в 2005 році зарплатню освітян майже вдвічі та започаткувати повернення вчителям заборгованості за попередні роки. Думаю, що ми дочекаємось і прийняття моїх поправок до освітянського законодавства, за якими соціальні преференції, зокрема освітян-пенсіонерів, прирівняно до держслужбовців. А зміни до Закону “Про єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державнйи кордон” збільшили надходження до державного бюджету на понад 250 мільйонів гривень. Подібний перелік законодавчих ініціатив можна продовжити.
— Не секрет і те, що до вас на особисті прийоми завжди активно йдуть виборці і не лише з вашого округу. А ваша громадська приймальня в нашому місті, даруйте, давно перетворилась у своєрідну філію міського та обласного управлінь соцзахисту разом узятих. Хоча приходять до вас люди не лише з соціальними проблемами, адже діапазон вашого втручання в справи міста, краю за ці роки охоплює чи не всі сфери нашого життя. Як на мене, нині важко в парламентському корпусі знайти депутата, який би так тісно співпрацював зі своїми виборцями.
— Поясніть мені, як інакше в наших умовах зобов’язаний працювати депутат, хоч розумію, що дехто може зловживати, але загалом від безвиході, такими відвідинами моєї громадської приймальні? На жаль, є фактом і те, що багато парламентаріїв відверто нехтують цією формою роботи на окрузі, а пригадують про неї тільки під час виборчих кампаній. Думаю, подібного звинувачення мені ніхто в нашому місті не має морального права закинути. Зрештою, багато моїх законодавчих ініціатив формулюють саме мої виборці, вони безпосередньо стосуються й наших городян.
Так, зокрема, було із законодавчими змінами до митного тарифу України щодо комплектуючих до телевізійної техніки, що дало можливість нашому ВО “Новатор” вперше в Україні виготовляти сучасні конкурентоспроможні телевізори на рідких кристалах, не кажучи вже про згаданий законопроект щодо переведення садових та дачних будинків у житлові будинки та реєстрації в них місця проживання.
Якщо хтось забув, то нагадаю, як непросто було мені практично єдиному з парламентаріїв від нашого краю доводити до логічного кінця заборону будівництва ТСЦ “Поділля”, що для нашого міста зберегло понад 20 тисяч робочих місць. Створення ініційованої мною тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України щодо законності цього будівництва, як ви здогадуєтесь, у той час було неабияким ризиком для мене особисто, адже комісія стала на перешкоді рейдерам, які прагнули знищити міські ринки, до розбудови яких та благоустрою я також активно долучався, зокрема, на спорудження альтернативної дороги, без якої вони на вулиці Геологів не могли б далі функціонувати, особисто вклав до шести мільйонів гривень. І це, повторюся, тільки дещо зі зробленого.
— Як ми розуміємо, окрема тема тут щодо вашої участі у спорудженні другої черги Чернелівського водогону, за що вам свого часу особливо діставалося з усіх боків. Чого тільки вам не приписували, Олеже Григоровичу, у зв’язку з цим будівництвом?! Хоч, здавалося б, усі ваші критики, опоненти і недруги мали розуміти, який критичний стан з водопостачанням для обласного центру був тоді, а міг ще більше ускладнитися нині, якби ви та ваші партнери не втрутились у вирішення цієї проблеми?
— Принагідно хочу подякувати “Проскурову” за постійне та об’єктивне висвітлення цієї проблематики. Нагадаю, що мені свого часу при підтримці міста вдалося залучити з державного бюджету 30 мільйонів гривень на будівництво Чернелівського водогону. Найбільш складна ділянка водогону, довжиною майже 7 км, була збудована під безпосереднім моїм контролем і безперебійно живить місто питною водою вже майже три роки, що є найпереконливішим підтвердженням моєї правоти. Варто також знати, що на це будівництво було закладено 38 мільйонів гривень бюджетних коштів, а обійшлося воно у 36 мільйонів і це при тому, що аналогічний проект в іншому регіоні країни обійшовся у 45 мільйонів. Думаю, настане ще час, аби я міг назвати всіх “героїв” цієї історії, адже будівництво це тривало у час наростання протистояння з владою опозиційних сил, до яких я принципово належу, перебуваючи у партії “Батьківщина”, хоч доводилось у даному випадку одержувати удари від нібито своїх.
— Мабуть, варто дещо сказати і про цей аспект вашої політичної та парламентської діяльності, а то нині частенько доводиться чути і про потребу появи нових та молодих облич у парламенті. До речі, які вони, механізми просування і протидії, зокрема вашим депутатським ініціативам, які, зрештою, були спокуси під час вашої парламентської діяльності, особливо за часів Януковича? Адже не секрет, що практично всі ваші колеги-парламентарії з тієї ж “Батьківщини”, кажу лише про нардепів з Хмельниччини, не встояли перед цими спокусами.
— Не я їм суддя, хоч справді, неприємне це відчуття, коли один за одним йшли на компроміси з совістю, піддавалися на тиск, виходячи з лав опозиції, з нашої партії люди, які мали б стояти за державні інтере-си до кінця. Це питання не до мене, хоча, зізнаюся, я завжди був об’єктом такої уваги з Банкової у часи режиму Януковича. Адже довелося ризикувати багато чим, нести моральні втрати, від цього постраждав бізнес моїх близьких та рідних, але про все це якось іншим разом.
Як приклад протидії, здавалося б, цілком конструктивним моїм законопроектам, мабуть, варто сказати про те, як було зупинено в рамках програми “Питна вода України” продовження будівництва Чернелівського водогону, який не був включений парламентською більшістю Партії регіонів до порядку денного цьогоріч у лютому. Як раніше й мій законопроект, за яким запроваджується оподаткування товарів розкоші та спрямування доходів від цього податку до місцевих бюджетів. Було відхилено Партією регіонів також мій проект закону “Про заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”. Утім недавно повторно подав відхилений у 2012 році парламентською більшістю регіоналів згаданий законопроект, згідно з яким медики й освітяни прирівнюються в матеріальному та соціально-побутовому забезпеченні до державних службовців.
А от чи здатні ті нові молоді обличчя, про яких говорять, пройти через подібні випробування, зберегти вірність своїй політичній силі у найскладніші часи — це ще дуже велике питання. Хоча, мабуть, треба попри все залишатись оптимістом, як би важко не було нам самим, коли в державі не все гаразд, коли перед нами постали такі історичні виклики, яких Україна не знала ще в своїй новітній історії. Тож як це голосно не звучить, але перевірку на патріотизм у депутатській діяльності ще ніхто не відміняв…
Розмовляв Богдан ТЕЛЕНЬКО