Минулого тижня волонтерський десант з Хмельницького, який постійно споряджають у зону АТО колектив МСТ “Кооператор” та благодійний фонд “Центр Добриня”, змушений був двічі побувати на прифронтових базах наших земляків-військовослужбовців.
Минулого тижня волонтерський десант з Хмельницького, який постійно споряджають у зону АТО колектив МСТ “Кооператор” та благодійний фонд “Центр Добриня”, змушений був двічі побувати на прифронтових базах наших земляків-військовослужбовців.
Власне, вже під час першої поїздки там відчувалась особлива напруга, адже дія російської артилерії, її “Градів” та “Ураганів” тривожила наші підрозділи постійно.
“Ніби за якоюсь злою закономірністю розташування наших земляків, зокрема з 8-го окремого полку спецпризначення та 1-ї танкової бригади, буквально за 20 хвилин після нашого від’їзду накрив ворожий “Смерч”, — ділився активіст цієї волонтерської групи Роман Ковальчук. — На жаль, серед тих хлопців, які фотографувалися з нами ще в середу, 3 вересня, є втрати: загинув під час ворожих обстрілів десантник Євген Добровик, який родом із Дунаєвець”.
Тож прибувши у четвер до Хмельницького, волонтери оперативно почали збирати ще один гуманітарний вантаж, адже там, на фронті, у результаті обстрілів наші бійці втратити багато зі свого майна та спорядження. Терміново було потрібно доставити туди найнеобхідніше — форму, взуття, бушлати, спальні мішки, термобілизну, футболки, каремати, відра, тазики, засоби гігієни, продукти та багато іншого.
Буквально по тривозі до збору всього необхідного підключилися гендиректор МСТ “Кооператор” Микола Ворона разом із партнерами, інші підприємці, “Центр Добриня”.
Уже в суботу, 6 вересня, з Хмельницького на двох автобусах рушила волонтерська група у складі Романа Ковальчука, Сергія Кисельова, Тетяни Очеретнюк, Бориса Голодного. Зустріли їх там особливо тепло, хоча відчувалося в усьому, що бійці дуже стривожені останніми провокаціями російської воєнщини. Нині їм доводиться відновлювати свій фронтовий побут, адже живуть без зручностей. Про їх настрій, мабуть, найпереконливіше свідчить те, що хлопці підібрали маленького песика й назвали його Айдарчиком. Особливо раділи листам і малюнкам хмельницької дітвори. Основне, що дух у них залишається незламним і вони готові боронити рідну землю до кінця, зрозуміло, переможного.
В.СІВАЧ
На знімках: фронтове фото на пам’ять, на якому Євген Добровик
(крайній праворуч) ще живий; прибула така потрібна допомога