Після підписання в Мінську домовленостей про припинення вогню у зоні АТО тема нового перемир’я з російсько-терористичною воєнщиною стала чи не найбільш актуальною не лише на наших телевізійних політшоу, але й у кабінетах нової влади. Зізнаюся, що, видно, особисто я помилявся, коли твердив, що українські політики з тих, що нині при владі, не знайдуть аргументів на користь мирного урегулювання війни на Сході за будь-яку ціну, визнаючи, по суті, нашу поразку у протистоянні з Росією.
Після підписання в Мінську домовленостей про припинення вогню у зоні АТО тема нового перемир’я з російсько-терористичною воєнщиною стала чи не найбільш актуальною не лише на наших телевізійних політшоу, але й у кабінетах нової влади. Зізнаюся, що, видно, особисто я помилявся, коли твердив, що українські політики з тих, що нині при владі, не знайдуть аргументів на користь мирного урегулювання війни на Сході за будь-яку ціну, визнаючи, по суті, нашу поразку у протистоянні з Росією. Як виявилося, цілком спроможні, як це, здається, почав робити лідер новоствореного партійного “Блоку Петра Порошенка” Юрій Луценко, який з властивою йому емоційністю почав нас переконувати днями з телеекранів, що ми повинні готуватися пройти шлях Хорватії, яка спершу поступилася Сербії, дозволивши їй створити на своїй території сепаратистське псевдодержавне утворення Сербську Країну, а за якихось три-чотири роки так зміцнила свою економіку та армію, що майже без зусиль її ліквідувала. Чи вірить насправді Юрій Віталійович у те, що говорить, важко сказати. Проте дуже хотілося б знати його думку про те, як проводжали російські гармати нашого Президента з Маріуполя в понеділок, коли росіяни, мабуть, не без дозволу з Кремля, розпочали, незважаючи на перемир’я, артобстріл міста, порушивши його умови за ці дні вже майже сотню разів, що призвело до загибелі п’ятьох наших військовиків та багатьох їх поранень…
Там, на фронті, та нашій країні загалом мало хто з числа тверезомислячих громадян, вірить, що Москва піде з нами на справедливий мир, забере свої війська зі сходу та півдня нашої країни, а от лідер цієї політичної сили вірить? Можливо, у Мінську від Путіна були озвучені якісь чарівні слова, яких ми не знаємо, але хотілося б знову нагадати нашим легковірам з владного бомонду євангельські істини, які сказав апостол Павло у своєму Другому посланні до коринтян (в.11,14-15): “І не дивно, бо сам сатана прикидається ангелом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди…” Це про Путіна та його поплічників в Україні, шановні наші псевдомиротворці, бо, на жаль, Росія аж ніяк не Сербія, а ми з вами не хорвати. І якщо вас нічого не вчить приклад Придністров’я, Абхазії, Грузії, то, даруйте, пояснень вашій політичній сліпоті не мені шукати. А те, що той же Луценко невпевнено твердить, що новий парламент запустить, мовляв, механізм народження нової, сильної України, то це мені видається доволі непереконливим та наївним. Адже у ті старі парламентські міхи важко в нинішніх умовах налити нове політичне вино, а от посіяти ще більшу зневіру такими заграваннями з Кремлем та сепаратистами у наше суспільство цілком можна. Зрештою, цей план міг би скидатися на щось правдоподібне, якби ми побачили, як новий Президент, наші державницькі сили взялися за системне оздоровлення та перезавантаження влади знизу доверху, розпочавши, зокрема, тотальну боротьбу насамперед із політичною та владною корупцією. На жаль, цього ми не бачимо, хоча якраз там, на фронті, у тому патріотичному пробудженні нашого народу навколо захисту свої незалежності, як на мене, цілком очевидно народжується та нова Україна, яка не буде домовлятися з жодним агресором, як і не потерпить ренегатства власного політикуму, чого там не хочуть усвідомлювати, не зрозумівши досі, який незборимий потенціал демонструє нині наша нація у своєму протистоянні з ворогом.
“Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських… А найбільше над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого”, — сказано у Посланні апостола Павла до ефестян (в. 6, 11, 16). Можливо, саме такої віри і не вистачає нашим політикам?..