У Хмельницькому військовому госпіталі вирує життя. Саме звідси щомісяця відправляють лікарські бригади, які змінюють одна одну в зоні проведення АТО. Для того, щоб якомога більше військовослужбовців набули досвіду надання медичної допомоги саме під час воєнних дій, керівництво госпіталю намагається долучити увесь персонал у такі бригади. Хмельницькі лікарі надають допомогу і в мобільному госпіталі, задіяному в зоні АТО. Там працюють переважно хірурги та медичні сестри.
У Хмельницькому військовому госпіталі вирує життя. Саме звідси щомісяця відправляють лікарські бригади, які змінюють одна одну в зоні проведення АТО. Для того, щоб якомога більше військовослужбовців набули досвіду надання медичної допомоги саме під час воєнних дій, керівництво госпіталю намагається долучити увесь персонал у такі бригади. Хмельницькі лікарі надають допомогу і в мобільному госпіталі, задіяному в зоні АТО. Там працюють переважно хірурги та медичні сестри.
Нещодавно звідти повернулася бригада лікарі в які разом із підрозділом Збройних Сил України безпосередньо брали участь у бойових діях. На щастя, всі вони вижили, проте їх техніка та машини були знищені.
“Незважаючи на те, що вони працювали у дуже складних умовах, все ж зуміли проявити себе з найкращого боку, — розповідає начальник госпіталю Олександр Завроцький. — І це цінуємо не тільки ми, а й наша влада. Лікарі госпіталю з нагоди Дня Незалежності та, звичайно, за активну участь у медичному забезпеченні АТО були заохочені і обласною держадміністрацією, і міською радою”.
Проте гордяться не тільки медперсоналом. Олександр Іванович із запалом розповідає про подвиги водіїв, які вже неодноразово їздили в зону АТО. Часом і їм доводилося брати в руки зброю, аби вивезти з-під вогню поранених бійців. Це зовсім молоді люди: хтось тільки-но одружився, в когось малі діти. Але хлопці з честю виконали свій обов’язок.
Військовослужбовці, які отримали поранення, проходять реабілітацію у відділеннях військового госпіталю. З початку воєнних дій у Хмельницькому лікувались 69 бійців.
У коридорі госпіталю натрапляю на хлопця 25 років. Виявляється, що воював у зоні АТО. Проте відмовляється щось розповідати і швидко йде. “Вони всі так, — пояснює Михайло Дячук, заступник начальника госпіталю. — Не хочуть згадувати і говорити про те, що бачили”. 
З медичним забезпеченням у госпіталі нині проблем немає. Проте є ліки, які сам заклад не має змоги закупити. Отож подають руку допомоги приватні підприємства, громадські організації та волонтери.
“Благодійний фонд “Центр Добриня” та колектив аптеки №1 нам дуже допомагають з придбанням недоступних для нас препаратів, — ділиться Олександр Завроцький. — ПАТ “Укрелектроапарат” закупило для військовослужбовців бронежилети, ПП “Едельвейс” і завод залізобетонних конструкцій — засоби захисту. Ми вдячні всім, хто підтримує таким чином Збройні Сили України”.
Долучаються і прості хмельничани. Олександр Іванович згадує, як прийшов ветеран і зі своєї пенсії віддав на допомогу тисячу гривень. Гроші “на руки” не беруть, тому потрібно в аптеці закупити потрібні ліки. Попередньо це узгоджують з керівництвом госпіталю. Пояснюють, що список препаратів постійно змінюється: сьогодні потрібні одні, завтра — інші. А до коштів, якими люди допомагають, лікарі ставляться дуже відповідально.
“У зоні АТО все чесно, відкрито і професійно, бо там немає тих багатьох явищ з нашого повсякденного життя, — пояснює начальник госпіталю. — Війна — для людей, які не тільки фізично витривалі, а найголовніше — сильні духом. Тому вона не тільки показала багато плюсів, які є в нашому суспільстві, але й виявила те, над чим ще треба працювати”.
Вікторія ТАРАН
На фото: під час відправлення в АТО лікарської бригади з госпіталю; концерт у госпіталі до Дня Незалежності України