Чи думали ми 23 роки тому, що легендарне гасло Організації українських націоналістів “Здобудеш Незалежну Соборну Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї” стане не лише ідеологічним закликом для українських патріотів, але матиме нині щоденне підтвердження у їх боротьбі з ворогом української держави?
Чи думали ми 23 роки тому, що легендарне гасло Організації українських націоналістів “Здобудеш Незалежну Соборну Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї” стане не лише ідеологічним закликом для українських патріотів, але матиме нині щоденне підтвердження у їх боротьбі з ворогом української держави? Мабуть, що ні, бо тоді, у перші роки незалежності, здавалося, що Україна уникне кривавих випробувань в утвердженні своєї державності. Ми часто повторювали з цього приводу не менш патріотичну тезу про те, що, мовляв, українці на олтар боротьби за свою незалежність у різні історичні епохи поклали незліченні жертви. Зрозуміло, що й таке твердження було правдою, проте, як показує історія нашої новітньої державності, ми не вміли засвоювати ці уроки, як належить, нехтуючи багатьма засадничими законами побудови власної держави, яка, особливо в останні роки, перетворювалася на наших очах у діяльності її владних інституцій та політикуму на бутафорію з антиукраїнським корупційним змістом, а її правителями керували ляльководи з Кремля. Це саме вони разом з нашою п’ятою колоною після Революції гідності спровокували анексію Криму Москвою та сепаратистський конфлікт на сході країни, що по суті своїй є неоголошеною війною Росії проти України, в якій згадане гасло українських націоналістів стало засадничою ідеєю для нинішніх героїв, які гинуть у боях з ворогом, відстоюючи нашу незалежність.
Так, нас усіх хвилює, а подеколи обурює недбалість керівництва силових відомств, їх безпомічність, особливо в перші місяці АТО, але водночас ми даємо собі звіт у тому, що на наших очах народжується нова українська військова потуга, здатна протистояти агресору, який вдається до найпідступніших методів ведення військових дій, не гребуючи цинічними методами провокацій проти мирного населення на підконтрольних територіях Донбасу, нехтуючи вимогами міжнародної спільноти, яка, щоправда, здається, лише після збиття терористами мирного літака, починає розуміти, з ким насправді Україна має нині справу. Що ж, краще пізно, аніж ніколи, особливо керівництву Німеччини та Франції усвідомити, що зовні респектабельний Путін та його кремлівська кліка є уособленням того вселенського зла, яке демонструє нині свій імперський божевільний оскал всьому цивілізованому світу.
Звичайно ж, від цього розуміння не легше тим українським родинам, які зазнають непоправних втрат у цій війні, тим, чиї рідні дістали поранення в зоні АТО. І тут вже постає не менш складне завдання перед нами всіма, нашим суспільством в цілому щодо того, аби ми в тилу якнайшвидше очищували “авгієві стайні”, найперше, свого політикуму та влади на всіх рівнях від корупціонерів, пройдисвітів та авантюристів — тих, для кого війна, як мати рідна, бо, на жаль, і це явище нині також повсюдно проглядається.
Якраз у цей непростий час нам доведеться зробити свій вибір і на дострокових парламентських виборах, що стануть для країни найвідповідальнішим тестом за всі роки незалежності у формуванні Верховної Ради. Чи купляться наші виборці знову на гречку, на продуктові набори, чи підкорятимуться тиску тих аферистів, які ще вчора підтримували режим Януковича, сидячи у парламентських та владних кріслах, на руках яких кров Небесної сотні і тих героїв, котрі нині віддають своє життя за нашу незалежність? Це питання, на яке зобов’язаний буде дати невдовзі відповідь кожен із нас.
І все ж, попри всі нинішні драматичні випробування, які постали перед нашою країною та народом, ми маємо право пишатися власною державою, яка свою незалежність нині окроплює героїчною жертовною кров’ю своїх кращих синів у борні з ворогом. Як би ці слова пафосно не звучали, але саме у День Незалежності їх варто повторити нам усім — від простого громадянина до Президента, пам’ятаючи їх повсякчас і особливо тоді, коли у декого з нас закрадаються у душу сумніви та розчарування…