Мабуть, перед усіма нами стоїть нині це сакраментальне питання про ціну братської любові між росіянами й українцями, коли ми пробуємо аналізувати мотивацію тих росіян, які піддалися антиукраїнському психозу й підтримують загарбницькі дії кремлівської кліки в Україні. Адже не може не насторожувати факт, коли соціологи стверджують, що в Росії більшість за чисту монету сприймають тотальну антиукраїнську пропаганду в своїй країні і вірять у божевільні вигадки кремлівських агітаторів і свого неадекватного лідера.
Мабуть, перед усіма нами стоїть нині це сакраментальне питання про ціну братської любові між росіянами й українцями, коли ми пробуємо аналізувати мотивацію тих росіян, які піддалися антиукраїнському психозу й підтримують загарбницькі дії кремлівської кліки в Україні. Адже не може не насторожувати факт, коли соціологи стверджують, що в Росії більшість за чисту монету сприймають тотальну антиукраїнську пропаганду в своїй країні і вірять у божевільні вигадки кремлівських агітаторів і свого неадекватного лідера.
Здавалося б, нині, маючи доступ до Інтернету, освічений росіянин міг би скласти об’єктивну картину з усього, що відбувається на нашому Донбасі, Україні загалом, зрозуміти на конкретних фактах суть авантюри свого керівництва з українським Кримом. Але ж ні, антиукраїнський психоз, який, здавалося б, жодних підстав не має, там аж ніяк не стишується, а ще більше наростає, заглушивши протестні голоси тих, хто засуджує дії свого керівника. І це при тому, що попри всю недавню лояльність до росіян у багатьох країнах, буквально в останні два-три місяці різко зростає кількість людей у світі, які почали негативно ставитися не лише до політики Путіна, а й до Росії загалом, де антиукраїнський мілітаристський шал у суспільстві вже зашкалює.
Зрозуміло, що кремлівські верховоди не можуть змиритися з тим, що українці спершу під час Революції гідності дали відкоша їх п’ятій колоні та агентурі, змусили тікати зі своєї землі кліку їх агента впливу, дешеву маріонетку Януковича, який, до речі, обкрадав не лише Україну, а й крав те, що йшло до нас із Москви. Можливо, російський бліц-кріг у Криму їх невдовзі впевнив у тому, що вони таки поставлять нас на коліна, з чим також вийшов провал, і у безумстві своєму путінська кліка спробувала запалити братовбивчу війну на сході та півдні нашої країни, не розуміючи, що українці тут можуть різнитися мовою спілкування, але аж ніяк не менше люблять свою землю. Словом, на кожен божевільний антиукраїнський крок Кремля ми нині знаходимо свої відповіді, які, сподіваємося, з часом дійдуть до розуму і сердець тих росіян, які ще здатні зрозуміти, що путінський режим веде їх у прірву суспільної безвиході у власній країні та до міжнародної ізоляції.
Звичайно ж, не менше нас нині тривожить і те, що багато етнічних українців там, у Росії, також стали жертвами цієї пропаганди, що призводить до розриву родинних чи товаристських взаємин.
Що ж, недарма мовиться: якщо Господь хоче когось покарати, то він забирає в нього розум. Нині це можна сказати про російський владний режим, його зверхника Путіна, а заразом і про багатьох росіян, які, мов зомбі, неспроможні самостійно дійти до простих і зрозумілих висновків. Хоча так, зрештою, і зникає на наших очах віртуальний міф про нашого старшого “люблячого” брата, якого, як відомо з історії, ще в планах тодішнього світопорядку й не було, коли наші предки створили на своїх землях власну державність, самобутню культуру, національні традиції, які, власне, захищають нині наші патріоти на Сході, задля чого й повстав Майдан.
А на питання: брати нам росіяни чи ні, мабуть, також можна відповісти з посиланням на біблейські аналогії. Тож якщо росіянин-українофоб і брат для когось, то більше він нагадує старозавітного Каїна, який, піддавшись сатанинській облуді, скоїв супроти свого рідного брата Авеля гріх братовбивства…