Наша розмова з Олександром Симчишиним, першим заступником голови облдержадміністрації, депутатом міської ради і членом редакційної ради нашої газети, зрозуміло, торкнулась актуальних проблем життя області та його бачення шляхів їх вирішення, зачепивши і суспільно-політичну складову.
Наша розмова з Олександром Симчишиним, першим заступником голови облдержадміністрації, депутатом міської ради і членом редакційної ради нашої газети, зрозуміло, торкнулась актуальних проблем життя області та його бачення шляхів їх вирішення, зачепивши і суспільно-політичну складову.
— Олександре Сергійовичу, після того, як ви обійняли посаду першого заступника голови Хмельницької ОДА, які найгостріші проблеми перед вами постали?
— Існує одна велика проблема, яка породжує решту. А полягає вона в тому, що наша держава, на мій погляд, уже давно працює не в тому напрямку, в якому мала б рухатися у роки незалежності. Колишню радянську систему створили так, щоб було зручно брехати й красти, і, на жаль, у незалежній Україні мало що змінилося. Це породило чимало проблем. Але в цьому марно звинувачувати когось конкретно, хоча можна персоніфікувати тут “внески” усіх колишніх президентів, політиків, проте корінь цих проблем слід шукати в минулому. Саме проти цієї системи люди вийшли на Майдан.
Йдучи на цю посаду, я поставив собі за мету змінювати ситуацію, хоча розумію, що це не можна зробити дуже швидко, бо вона глибоко вкоренилась у свідомість, зокрема багатьох чиновників, які мені підпорядковані. Через це потрібно зовсім по-іншому підходити до управлінської роботи, щоб держслужбовці зрозуміли, що вони на цих посадах повинні служити не своєму керівнику, не голові адміністрації чи його заступникам, а виключно державі й народу.
Так, чи не щоденно в мене повна приймальня відвідувачів, тому що значна частина роботи йде на допомогу людям, які приходять з індивідуальними та колективними зверненнями. На жаль, не всі їхні проблеми можемо вирішити, але про виконану роботу готові з чистою совістю прозвітувати.
— До речі, як ви ставитеся до питання люстрації, про яку нині більше йдеться на рівні розмов? Може, від ідеї люстрації потрібно відійти?
— Україна зобов’язана провести люстраційні процеси. Інакше ми лише стоятимемо на місці й шукатимемо винних. Всі громадяни повинні зрозуміти — це єдиний спосіб оновити застарілу систему. Через подібний процес успішно пройшли чехи, словаки, поляки, прибалти. Проте Верховна Рада досі не може набратися політичної волі й ухвалити закон про люстрацію. Фракція ВО “Свобода”, люстраційний комітет Єгора Соболєва неодноразово подавали відповідні законопроекти, та чимало народних обранців ігнорують їх, бо не хочуть розпрощатися зі своєю політичною кар’єрою.
Якщо буде ухвалений відповідний закон про люстрацію, ми матимемо чіткі критерії та принципи її проведення. Вона стосуватиметься держслужбовців вищого й середнього ґатунку, а не простих людей. Відсторонивши посадовців, які досі живуть застарілими уявленнями й не розуміють, наскільки світ змінився, ми принципово оновили б керівну ланку.
— Якщо колишніх чиновників усунути, то якими мають бути критерії прийому нових?
— Найперше, ця людина повинна бути патріотом. Це не обговорюється. Лише так можна не допустити повторення теперішньої ситуації на Сході. По-друге, чиновник має бути порядним, хоч би як важко йому не було на державній службі. Третій обов’язковий критерій — професіоналізм. Посадовець ланки директора департаменту чи начальника управління має бути хорошим менеджером, повинен розуміти, як виконувати оперативно й якісно завдання, що ставляться перед ним.
Для мене важливим, але не обов’язковим критерієм є участь у Революції гідності. Той, хто пережив чотири місяці на Майдані, розуміє бажання й суспільні цінності громадян. Також увагу я звертаю на молодість кандидатів.
— Швидше за все, після відновлення миру на Сході буде порушуватися питання децентралізації влади. За інформацією держказначейства за 2013 рік, наша область є дотаційною. Яке майбутнє чекає на Хмельниччину?
— Переконався, що Хмельниччина має великий потенціал у галузі сільського господарства, у виробничій сфері, навіть є шанс розвивати новітні технології. Інвестори готові вкладати в ці галузі гроші за умови, якщо вони бачитимуть чіткі й прозорі правила гри. Вони не збираються давати відкатів і хабарів, щоб розвивати свій бізнес.
Також необхідно допомагати розвитку малого та середнього бізнесу, який став показовою візитівкою нашого обласного центру. Саме тоді Хмельниччина перестане бути дотаційною.
Ми вже намагаємося готуватися до майбутніх змін, модернізуючи економічну складову, але цей процес буде тривалим. За час нашого перебування при владі, незважаючи на гостру соціально-економічну кризу, вдалося суттєво покращити ситуацію зі створенням робочих місць. Так, уже виконали 69% річного плану в цій сфері. Тобто громадянам було надано майже сім тисяч вакантних посад у різних галузях економіки. Переконаний, що з часом будуть модернізовані всі сфери економіки й кожен район нашої області стане прибутковим. Але на все потрібні час і бажання самих громадян.
— Ще під час Революції гідності люди почали зносити пам’ятники тоталітарного минулого. Зараз пропонують продовжувати процес декомунізації, перейменовуючи вулиці. Як ви оцінюєте актуальність цього процесу?
— Минулого року до Дня незалежності я написав статтю “Подолати совок”, яка була опублікована у “Проскурові”. Я й досі переконаний, що ми повинні вичавити з себе цей совок, який зберігся в нас на рівнях топонімів, пам’ятників, мислення. Коли громадянин боїться чиновників, не готовий з ними співпрацювати й контролювати владу, це означає, що він все ще не позбувся радянського спадку в своїй свідомості. Тому не варто говорити, що питання пам’ятників і назв вулиць наразі не актуальне. Насправді це минуле, яке весь час тягне нас назад. І тому цю сторінку необхідно якнайшвидше перегорнути.
Для радянської історії потрібно створити музеї тоталітарного минулого. Туди можна буде звезти всі пам’ятники, таблички з назвами вулиць і показувати їх дітям, бо без знання правди про своє минуле майбутнього не збудуєш.
Розмовляв Андрій ЯЩИШЕН