Українське кіно, звісно, існує, але воно рідко доходить до пересічного глядача. На телеекранах переважно лише серіальний українсько-російський сурогат, який майже не має стосунку до вітчизняного кінематографа. Ще дивніше чути про хмельницьке кіно. Виявляється, що є й таке! Саме молодим хмельницьким режисерам була присвячена програма “Ніч кіно у “Чкальнику” минулої п’ятниці в кінотеатрі ім. Т.Шевченка (колись — ім. В.Чкалова).
Українське кіно, звісно, існує, але воно рідко доходить до пересічного глядача. На телеекранах переважно лише серіальний українсько-російський сурогат, який майже не має стосунку до вітчизняного кінематографа. Ще дивніше чути про хмельницьке кіно. Виявляється, що є й таке! Саме молодим хмельницьким режисерам була присвячена програма “Ніч кіно у “Чкальнику” минулої п’ятниці в кінотеатрі ім. Т.Шевченка (колись — ім. В.Чкалова).
Єдиний муніципальний у місті кінотеатр переживає нині не найкращі часи. “Проскурів” уже писав про його проблеми з фінансуванням, скороченням штату працівників… Колись один із найбільш модерних кінотеатрів не лише міста, а й України, тепер опинився на межі виживання. На фоні такого занепаду молоді активісти з місцевого Вуличного університету, соціально-культурного центру “Сорока” вирішили подарувати кінотеатру нове дихання, провівши вже другу “Ніч кіно у “Чкальнику”.
“Ми вирішили альтернативними кінопоказами продемонструвати, що життя кінотеатру ім. Т.Шевченка можливе, — пояснив мету акції її співорганізатор Денис Панкратов (на фото). — Навіть за відсутності 3D технологій його можна наповнювати сучасними й цікавими для молоді проектами. Ми надіємося, що “Ніч кіно” — це лише перша ластівка. Адже плануємо проводити у вихідні тематичні кінопокази, оскільки саме тут можна переглядати фільми з плівки. В нас є контакти з різними українськими кінофестивалями. Тому в майбутньому цей проект плануємо перетворити у культурологічний”.
Недарма друга кіноніч була присвячена саме молодим режисерам, хоча не всі з них офіційно є такими. Це короткометражні фільми молодих хмельничан і гостя з Кам’янця-Подільського, які гостро відчувають навколишню дійсність та намагаються втілити це в життя. У кожного автора свій погляд на творчі прийоми, на те, під яким кутом варто висвітлювати реальність. Але ріднить їх з глядачем саме цей навколишній світ — близький кожному.
“Ніч кіно у “Чкальнику” розпочалася з короткометражок і відео-арту Михайла Челнокова, роботи якого то балансують на межі кітчу й соціального абсурду, то є зразками меланхолічної відеопоезії. Наприклад, його фільм “Движется на нас” виглядає пародією на фільм жаху. Двоє хлопців сидять у полі й ведуть абсурдний діалог, тоді як щось загрозливе наближається до них. Стрічка сконцентрувала у собі стільки незрозумілості, що викликала не один вибух сміху в глядачів. Не менш кумедне його “Лето дурака” — сатира на життя молоді, яка нічого не робить, окрім байдикування. Але роботи Михайла Челнокова “The Last Night Cut” і “Реки (И.Бродский)” не викликають сміху. Перша стрічка сповнена ностальгії за “Ночами кіно”, які раніше проводилися в монотеатрі “Кут”. Друга — візуалізація вірша Йосипа Бродського.
Вже точно не до сміху в короткометражках молодого художника Івана Івасюка “Венера” і “Вода”. Найбільш важкою в емоційному плані була саме остання. “Іван отримав завдання зняти дітей у дитсадку, щоб зробити відео на випускний. Але замість веселощів автор побачив: дитсадок є системою, яка не дозволяє малечі розвиватися”, — прокоментував роботу “Вода” Денис Панкратов.
Соціальною гостротою наповнені критичні репортажі Максима Болячка. Його короткометражки повернули глядачів у період, коли при владі була команда Януковича. Наприклад, роботи “Последний выдох ПР” і “Хмельницький. Покращення вже сьогодні” зображують абсурд правління регіоналів з їх розбіжністю гасел і реального життя, залученням бюджетників для масовки під час організації провладних заходів. Роботи Максима Болячка є не лише критикою минулої влади, а й певним застереження для нової.
Соціальний підтекст має стрічка режисера Ярослава Дмитрика “Мисливці за матюками”. Автор критикує вживання грубого російського матюка та вважає, що краще надавати перевагу українській лайці.
Завершився кінопоказ екранізацією однойменного твору Леся Подер-в’янського “Йоко та самураї” Ігоря Гаріна.
Також гостей “Ночі кіно у “Чкальнику” розважав експериментальною музикою гурт з Кам’янця-Подільського “Jonathan Livingston”.
“Від сьогоднішньої кіноночі отримав найкращі враження, — поділився з нами глядач Володимир Ковальчук. — Фільми були підібрані різнопланові: водночас можна відпочити, посміятися й задуматися над тим, що відбувається на екрані. Зміна тематики фільмів, їх чергування з музичним концертом перетворює звичний похід у кінотеатр на щось неймовірне й захоплююче” .
Загалом серед показаних стрічок чимало якісних робіт, режисери яких у майбутньому зможуть голосно заявити про себе. Окрім того, це вже певний показник, що в Хмельницькому є власне кіно, яке можна переглянути у кінотеатрі або ж просто в Інтернеті.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора