Згадуються слова Ернеста Хемінгуея: “Земля врешті-решт вивітрюється, і пил летить із вітром, всі її люди вмирають, зникають безслідно, крім тих, хто займається мистецтвом. Економіка тисячолітньої давності здається нам наївною, а твори мистецтва живуть вічно!”
Згадуються слова Ернеста Хемінгуея: “Земля врешті-решт вивітрюється, і пил летить із вітром, всі її люди вмирають, зникають безслідно, крім тих, хто займається мистецтвом. Економіка тисячолітньої давності здається нам наївною, а твори мистецтва живуть вічно!”
В обласному художньому музеї діє експозиція, здатна зацікавити не лише пересічних відвідувачів, а й справжніх поціновувачів мистецтва. Адже вона демонструє твори видатних українських художників ХІХ — початку ХХ століття. І хоча цей період за часовими вимірами не вельми тривалий, в історії українського мистецтва він по праву вважається “золотою добою” українського малярства.
Для глибшого розуміння унікальності експонованих полотен варто лише заглянути в історію, дізнавшись про життєвий і творчий шлях їх авторів…
Олександр Мурашко — гордість українського образотворчого мистецтва, один із небагатьох художників, котрий зумів органічно поєднати кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну і ґрунтовну реалістичну школу Петербурзької академії мистецтв, створивши свій неповторний мистецький стиль. Водночас живописна манера художника завжди мала дивовижне українське забарвлення, виразний національний підтекст. Саме за самобутність і великий талант цінували Олександра Мурашка в Європі. По всьому світу розкидані живописні шедеври митця, але, на жаль, багато полотен втрачено. За щасливим збігом обставин, його робота “Дівчинка біля столу” (на фото) потрапила у фонди Хмельницького художнього музею і є нині перлиною представленої експозиції: юна натурниця одразу полонить душу глядача своїм чарівливим і проникливим поглядом.
Основами імпресіоністичного живопису блискуче володів і Микола Бурачек — відомий український пейзажист, наш земляк, бо народився в мальовничому Летичеві. Доля посприяла тому, що художник отримав гарну мистецьку освіту у Кракові й Парижі. Зокрема у французькій столиці митець працював у майстернях А.Матісса, а пізніше — Вільній академії мистецтв П.Рансона. Визнання М.Бурачека справжнім майстром підтверджує той факт, що він єдиний з українських художників отримав право представляти Україну на престижній Міжнародній виставці “Світ майбутнього” в Нью-Йорку 1939 року.
В експозиції художник представлений роботою “Зимові сутінки”, де поетичне сприйняття природи гармонійно доповнюється манерою виконання — вібруючий, енергійний мазок надає поверхні полотна фактурності, об’єднує природні форми в єдину матерію, з якої народжуються сонце, повітря, навколишній світ… Пейзаж Бурачека — це його рідна земля, яку він безмежно любить, яку знає і глибоко відчуває, за якою сумує, перебуваючи в Парижі. 
Варто відзначити і незаперечну роль Володимира Орловського, який одним із перших серед українських художників став розвивати тему українського національного пейзажу. Митець народився в Києві, де отримав початкову художню освіту під керівництвом І.Cошенка, близького друга Тараса Шевченка. Саме за підтримки великого поета Орловський вступив у Петербурзьку академію мистецтв, пізніше став її академіком, а 1878 року — професором. Художник багато подорожував Італією, Францією та Німеччиною, відвідував й інші країни, з цікавістю вивчаючи як картини старих майстрів, так і твори живописців-новаторів. З великим успіхом проходили виставки Володимира Орловського за кордоном. Його картинами захоплювався й купував Олександр III, неодноразово пропонуючи художнику місце при царському дворі, на що Орловський не погоджувався. Він розумів, що, здобувши матеріальний добробут і високе становище в суспільстві, втратить свободу.
У розвитку академічного напряму в пейзажному живописі в Орловського виявилося чимало послідовників. Мабуть, одним із найобдарованіших був його учень і земляк Сергій Васильківський. На виставці відвідувачів з творчістю цього художника знайомить робота “Біля вітряка” (на фото). В своїх численних невеличких пейзажах етюдного характеру майстер уміло відтворив мальовничий образ України, в якому органічно переплелося ліричне й епічне, життєво-буденне та історично значиме. Динаміку життя довкілля митець відчував перш за все у просторі неба, що виступає найважливішим елементом його “поем” про природу: “Небо завжди в нього різне — то спокійно-блакитне, високе, насичене літнім теплом, чи застигле, холодно-зимове, то тривожне, вкрите важкими свинцевими хмарами, чи пурпурове, опалене загравою сонця, що сідає за обрій…” Недаремно сучасники називали Васильківського “небесним” живописцем.
На виставці представлено 17 полотен, що засвідчують, якою щедрою є наша земля на митців великого таланту, котрі здобули визнання не лише на теренах рідної країни, а й далеко за її межами.
Отже, всі, хто втомився від буденної рутини і дрібних життєвих негараздів, може знайти спокій і насолоду в прекрасному, відвідавши виставку “Класики українського малярства” в обласному художньому музеї.
Ріта Лучкова, молодший науковий співробітник музею