Після відомих подій 21 червня на шахті “Комсомолець Донбасу”, коли її практично на один день захопили та пограбували бойовики так званої Донецької народної республіки, що викликало масову ходу гірників та їх мітинг разом з місцевими жителями у місті Кіровську в знак протесту проти цих безчинств, Олені Бессарабовій, менеджеру з комунікацій цієї шахти, служба безпеки компанії порекомендувала на деякий час покинути підприємство та виїхати за межі Донбасу, тому що не могла гарантувати її особисту безпеку.
Після відомих подій 21 червня на шахті “Комсомолець Донбасу”, коли її практично на один день захопили та пограбували бойовики так званої Донецької народної республіки, що викликало масову ходу гірників та їх мітинг разом з місцевими жителями у місті Кіровську в знак протесту проти цих безчинств, Олені Бессарабовій, менеджеру з комунікацій цієї шахти, служба безпеки компанії порекомендувала на деякий час покинути підприємство та виїхати за межі Донбасу, тому що не могла гарантувати її особисту безпеку.
Олена (у дівоцтві Бородкіна) — наша землячка-хмельничанка, колишня випускниця відділення журналістики Хмельницького інституту соціальних технологій університету “Україна” та випускниця Львівської академії друкарства ім. І.Федорова, член НСЖУ, вже декілька років працює у ПАТ ДТЕК “Шахта “Комсомолець Донбасу”, де, власне, відає зв’язками з громадськістю, замикаючи на собі, так би мовити, організацію та офіційне потрактування всіх публічних акцій колективу однієї з шести найбільших шахт України. Не дивно, що після протестної акції колективу підприємства, коли майже тисяча гірників пройшлася пішою ходою 1,5 кілометра до міста Кіровська, яке завдячує своєю життєдіяльністю цій шахті, де разом з його жителями провели мітинг, на якому засудили дії “денеерівців”, вона дістала подібне попередження від своїх колег і приїхала в рідне місто у вимушену відпустку, де у батьків перебуває її маленький синочок, хоч чоловік далі залишається на Донбасі. Дізнавшись про її перебування в Хмельницькому, не могли не скористатися можливістю запросити її до відвертої розмови про події на шахті, Кіровську та Донбасі загалом.
— Як ви, Олено Миколаївно, оцінюєте те, що відбувається нині на Донбасі, і яка ситуація у Кіровську після відомих подій 21 червня?
— В Інтернеті з приводу цих подій ви прочитаєте, яку різну оцінку їм дав гендиректор нашої ДТЕК Максим Тимченко, який наголосив: “Напад на мирних шахтарів — це верх неадекватності і цинізму представників ДНР, які називають себе захисниками трудового народу. Про який захист вони говорять, якщо в’їжджають на БТРі на територію шахти? Як вони можуть забезпечити стабільну роботу підприємства, не пускаючи працівників на шахту і влаштовуючи перестрілку? Побачивши це свавілля, шахтарі висловили різкий протест проти діяльності ДНР…”
Це, як ви розумієте, офіційна думка, у реальному житті все було набагато страшніше. Адже уявіть, на шахту увірвалися в супроводі бронемашини кілька десятків озброєних людей, в адекватності яких можна було засумніватися одразу. Спершу вони буквально розстріляли один з двох банкоматів, встановлених безпосередньо на шахті, один обікрали, залишивши шахтарів без авансу. Увірвавшись в адмінприміщення, розпочали стрілянину, де тільки дивом нікого не зачепила куля, та влаштували відверте мародерство у кабінетах. Зокрема, у моєму було викрадено відеокамеру, мобільний телефон, комп’ютер. Проникнувши в наш автопарк, вилучили 13 КРАЗів, якими перевозиться видобута руда, викрали п’ять автомобілів марки ГАЗ та чотири легкові машини, без будь-якої мотивації захопили в заручники директора Миколу Єрьоміна та його заступника, яких згодом відпустили, доправивши аж до Донецька. Мало того, що вони перекрили дорогу до шахти робітникам другої зміни, а це понад 800 гірників, автобуси з якими зупинили пострілами, вони також поставили під загрозу й життя понад 700 гірників, які перебували в шахті, захопивши диспетчерську, перекривши їм підняття на гору, знеструмили електроживлення шахти, що поставило під загрозу її вентиляцію, хоч шахта належить до найзагазованіших і подібні збої з вентиляційним режимом недопустимі. Уявіть, що в цих надзвичайних умовах наші фахівці змушені були піднімати гірників із забоїв аварійними шляхами.
Зі спроб дiалогу з ними стало зрозуміло, що маємо справу зі звичайними злочинцями, які можуть виконати будь-який наказ, а в їх командирів відсутні будь-яка логіка і розуміння особливостей роботи шахти.
Словом, Кіровське і наш колектив вперше безпосередньо зіткнулися з діями деенерівців на практиці, які досі тільки погрожували нам по телефону через своїх посильних, вимагаючи якихось проплат на утримання “армії ДНР”, до речі, без жодних перемовин. Після нашої протестної акції самопроголошений глава ДНР Павло Губарєв на мітингу в Донецьку пробував виправдовувати дії своїх бойовиків на шахті “Комсомолець Донбасу” і на цьому прикладі взявся погрожувати всім колективам шахт Донеччини, також засвідчивши власну неадекватність у розумінні реальної ситуації в регіоні.
— До речі, гендиректор компанії Максим Тимченко у своїх коментарях цих подій зауважив, що було багато шахтарів, які до цих подій вірили і співчували деенерівцям. Що можна сказати про вектор підтримки ДНР на вашій шахті та місті Кіровську?
— Це і є своєрідний лакмусовий папір з усього, що нині відбувається на Донбасі. Справді, немало людей за чисту монету сприйняли ідеї лідерів ДНР та ЛНР про децентралізацію влади, федералізацію цього регіону, адже, завважимо, тут ми маємо справу з регіоном загалом денаціоналізованим, з низькою політичною культурою, який роками перебуває під впливом російської антиукраїнської пропаганди. Щоправда, зазначу, більшість людей тут не бачать себе відділеними від України, хоча є певний прошарк зазомбованих антиукраїнськими та антиєвропейськими стереотипами, яких дуже важко переконати в протилежному і вони за чисту монету сприймають ідеї деенерівців. До прикладу, на шахті діє ініціативна група з дев’яти найактивніших шахтарів, які створили цей самоврядний орган, який прагне сам оцінювати ситуацію на Донбасі. В ньому донедавна було зо три таких радикальних активісти, решта ж — це люди, які просто розчаровані станом справ в Україні. Думаю, напад бойовиків ДНР для багатьох на шахті та в Кіровську став холодним душем в їх ілюзіях, хоча декому з наших радикалів у цьому важко собі зізнатися, адже ці люди ніяк не можуть позбутися своїх хибних поглядів на нову владу в країні, Майдан, Януковича, який виявився цинічним казнокрадом та злочинцем, що паразитував на їх уяві про “свого хлопця”. Словом, не все так просто нині на Донбасі, коли ми пробуємо аналізувати там суспільні процеси, які виникли аж ніяк не сьогодні, тож, як на мене, дуже важливо вже Києву, тим, хто здійснює нині антитерористичну операцію, враховувати ці настрої.
— Який, на ваш погляд, вихід з нинішньої ситуації? Зрештою, якими після цих подій бачите власні перспективи повернення на Донбас?
— Щодо виходу зі складної суспільно-політичної ситуації на Донбасі, де нині йде, вочевидь, неоголошена війна Росії проти України, то це питання, як ви розумієте, не до мене. Сподіваюся, свої службові обов’язки я виконувала як належить, якщо дійшло до таких крайнощів з моєю скромною працею на власному підприємстві. Можу лишень запевнити, що я ні на день не пориваю контактів зі своїм колективом, хоч і дистанційно, але виконую свої службові обов’язки. Днями збираюся повернутися на шахту попри всі погрози деенерівців, адже знаю, що поруч зі мною там працює переважна більшість людей, які поділяють мої погляди щодо ситуації на Донбасі та в Україні. Дуже хотілося б, щоб все там вирішилося якнайшвидше, хоча розумію, що не в руках простих людей ключі до розв’язки цього протистояння на Сході. Можу лише зауважити, що ніхто на нашій шахті, у Кіровську не хоче, аби на Донбасі лилася людська кров, а прагне миру, стабільності в своєму краї.
Розмовляв Б.Демків