Це було в останній місяць осені 1942 року в окупованому Проскурові, а конкретніше в Шаровечці. Німецька жандармерія та наші прихвосні-зрадники поліцейські зібрали людей, щоб відправити в Німеччину. Хмельниччина під важким ярмом гітлеризму перебувала 1005 днів. За цей час понад 117 тисяч подолян вивезли на каторжні роботи до фашистського рейху.
Це було в останній місяць осені 1942 року в окупованому Проскурові, а конкретніше в Шаровечці. Німецька жандармерія та наші прихвосні-зрадники поліцейські зібрали людей, щоб відправити в Німеччину. Хмельниччина під важким ярмом гітлеризму перебувала 1005 днів. За цей час понад 117 тисяч подолян вивезли на каторжні роботи до фашистського рейху.
Серед цих в’язнів була і моя бабуся. На той час їй виповнилося всього 15 років, отож вона нібито не могла бути відправленою до Німеччини. Але сусіди “допомогли”: малолітньою сиротою відкупили своїх дітей. Моя бабуся Броніслава Михайлівна Беляк народилася 27 грудня 1927 року. Їй було 10 років, коли за зберігання святих книг забрали й ув’язнили її маму. Батько від холоду і постійного недоїдання помер. Дітки сім’ї Беляків — Броня і Леокадія залишилися сиротами, в додаток ще й отримали клеймо “діти ворогів народу”. Принизливо, фізично і морально важко було зносити зневагу однокласників і Броня залишила школу на четвертому році навчання. А восени 1942-ого була відправлена до фашистської Німеччини.
Як кажуть, за сиротою стоїть Бог з калитою. Вона потрапила в Австрію у місто Відень на фабрику “Siemens”, де працювала в токарному цеху, на верстаті підганяла гвинти, виготовляла різні деталі. Там здружилася з наладчиками Гибною і Саунштінге, перекладачем Ольгою Маресь, верстатницею Гертою Гемберою. Також товаришувала з Отто Тайблером (братом Ольги Маресь). Проживала моя бабуся в таборі №1 на вулиці №173 у Відні. Там вона познайомилася з комендантом табору Гер Чишом і фрау Бляшкою.
Щира дружба пов’язувала Броню і Владика Драбіцкого. Він поляк, який, можливо, проживав у Відні у роки війни. Десь там мешкала його сестра, яка вийшла заміж за австрійця і в них народилося двоє дітей. Мали вони і свою пекарню у Відні. Можливо, він також працював на цій фірмі.
Зі слів моєї бабусі, Герта Гембера проживала через залізничну дорогу від табору, в першому будинку від кладовища, а Ольга Маресь — метрів 40 від фірми в будинку, в якому був кінозал “Kapitol”.
Бабусю! Я шукаю і шукатиму людей, яких ти ніколи не забувала. Шукатиму до тих пір, поки не знайду. Шукаю, щоб поклонитися їм за те, що в нелюдський час вони полюбили тебе і зберегли життя. Це поляк Владик Драбіцкі, австрійки Марія Дудак (мати Ольги Маресь) та її сім’я і Герта Гембера, які тебе навіть хотіли удочерити, але ти рвалася додому, надіючись на зустріч з мамою.
Бабуся не знала, що мами вже ніколи не побачить. Дуже прагнула повернутися додому, до мами, щоб відчути тепло її рук. Добиралась назад пішки, стираючи до крові ноги, го-лодною і холодною була та дорога. На її шляху траплялися й обшуки, і попередження, що не варто вертатися. Тоді втратила деякі дорогі серцю фотографії і документи, бо “хранителі” правопорядку порвали їх. Довго жалкувала, що не позбирала ті клаптики.
Важко добиралась, але маму не застала. Її уже не було серед живих. Як з’ясувалося пізніше, її розстріляли ще 10 лютого 1938 року…
У нашій сім’ї залишилися фотографії людей, про які нам майже нічого не відомо, але хотілося, щоб вони були незабуті. Ми про них пам’ятаємо і їх розшукуємо. Самому дуже важко це зробити, буду вдячний будь-якій допомозі небайдужих людей. Я знайду їх, ми перед ними в боргу, а борг потрібно віддати хоча б доземним поклоном та щирим “Дякуємо”.
Виконую заповіт моєї бабусі — продовжую пошуки. Висловлюю велику подяку Віденському міському архіву за люб’язно надані документи. З них я дізнався, що Ольга Маресь перебувала у Відні до 15 листопада 1947 року, а от подальша її доля не відома. Мати Ольги Маресь Марія Дудак померла у Відні у 1969 році. Брат Ольги Отто Антон Флоріан Тайблер помер на фронті 24 жовтня 1943 року. Герта Гембера 28 грудня 1946-го вийшла заміж за Анастасіюса Папулас. Від липня 1960 року в бланку прописки зареєстрована як пані Герта Папулас, на жаль, подальша її доля також не відома. Але не втрачаю надію і мрію знайти цих людей, дуже буду радий, якщо хтось допоможе мені в пошуках.
Телефонуйте 0919373327 або пишіть на електронну пошту [email protected]
Владислав Грабовскі