Учора Почесний громадянин нашого міста, його очільник у роки, коли Хмельницький став називатися обласним центром, Андрій Шоханов відзначив “найкругліший” ювілей — 100 років! Вітання сипались і від нинішнього керівництва Хмельницького — щирі, теплі, з неодмінними побажаннями здоров’я, активності, незрадливої пам’яті.
Учора Почесний громадянин нашого міста, його очільник у роки, коли Хмельницький став називатися обласним центром, Андрій Шоханов відзначив “найкругліший” ювілей — 100 років! Вітання сипались і від нинішнього керівництва Хмельницького — щирі, теплі, з неодмінними побажаннями здоров’я, активності, незрадливої пам’яті.
А далекого 1914-го народився Андрій Георгійович 25 червня в Нижньодніпровську Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині район Дніпропетровська). Тут минули його дитинство та юність. У 16 він уже учень школи фабрично-заводського навчання, згодом працював електрослюсарем вагоноремонтного заводу. Не забарився і зі здобуттям вищої освіти — навчався у Дніпропетровському металургійному інституті, після закінчення якого працював плавильним майстром заводу “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі. Там, власне, і долучився до громадської роботи. Тут юнака помітили, мали висунути на вищу посаду, але всі плани порушила війна… У роки Великої Вітчизняної Андрій Шоханов захищав Батьківщину від загарбників. Був пропагандистом шпиталю Південного фронту, секретарем політвідділу Південного, Закавказького, Північно-Кавказького фронтів.
Після війни відбудовував зруйновану фашистами економіку. Працював старшим інженером Міністерства промисловості у Кишиневі. У 1946 році професійні стежки привели Шоханова на Хмельниччину. Тут працював на партійній роботі у Кам’янці-Подільському, де пройшов шлях від інструктора до третього секретаря міськкому партії. З 1951 року — на партійній роботі у Хмельницькому. Обіймає посади другого та першого секретаря міськкому, а в 1953-1956 роках — голови виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів.
Завдяки Андрію Георгійовичу в обласному центрі швидкими темпами розвивалися соціально-економічна структура, будівництво та житлово-комунальне господарство. Вже це дозволило місту за короткий термін перетворитись у розвинутий в економічному та соціальному плані обласний центр.
“Енергійний, діловий, пунктуальний, високопрофесійно ставився до справи, вболівав за долю Хмельницького, — згадує колишній завіду-вач відділу освіти, а згодом заступник голови міськвиконкому Анатолій Забєлін, нині активіст обласної організації ветеранів України. — За сприяння Андрія Шоханова були збудовані взуттєва та швейна фабрики, аеропорт, молокозавод, маслосирбаза, автобусне депо.
Він був ініціатором і куратором газифікації та подальшої телефонізації міста. За часів Андрія Шоханова значний стрибок уперед зробила промисловість Хмельницького. Зокрема, будували заводи оборонного значення. Саме це сприяло зведенню навколо них житлово-комунальних масивів, об’єктів інфраструктури, що й визначило нинішнє обличчя обласного центру”.
Ще однією заслугою Андрія Шоханова є відкриття загальнотехнічного факультету Львівського поліграфічного інституту, який згодом став першим у нашому місті вищим навчальним закладом, нині це Хмельницький національний університет.
У подальшому нинішнього ювіляра обирають секретарем обласного комітету партії, головою облвиконкому. Та яку б посаду не обіймав Андрій Георгійович, завжди сприймав людську біду, наче особисту. Усі проблеми, з якими зверталися до нього люди, намагався вирішувати позитивно. А вийшовши на заслужений відпочинок, чимало зробив для створення та становлення найчисельнішої міської організації ветеранів України, першим головою якої і був обраний. Започаткував чимало гарних традицій щодо захисту й підтримки учасників та інвалідів війни, ветеранів праці і Збройних Сил, дітей війни, покращення їх соціального захисту, медичного обслуговування…
З роси і води вам, Андрію Георгійовичу!
Валерій МАРЦЕНЮК