Ми вже писали про те, що на минулій двадцять третій сесії обласної ради з ініціативи депутата з фракції ВО “Батьківщина” Олега Хавронюка було оприлюднено два “цікавих” документи — довідки про перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, приватизованих протягом 2012-2013 років, що включав 12 об’єктів, та подібний перелік об’єктів, які перебувають у стадії приватизації на 30 жовтня 2013 року, що містив 13 найменувань. Цю інформацію департамент економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації підготував як додаток до проекту звіту про виконання Програми соціально-економічного розвитку області на 2013 рік, як нам стало відомо пізніше, на вимогу голови облради Івана Гончара.
Ми вже писали про те, що на минулій двадцять третій сесії обласної ради з ініціативи депутата з фракції ВО “Батьківщина” Олега Хавронюка було оприлюднено два “цікавих” документи — довідки про перелік об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, приватизованих протягом 2012-2013 років, що включав 12 об’єктів, та подібний перелік об’єктів, які перебувають у стадії приватизації на 30 жовтня 2013 року, що містив 13 найменувань. Цю інформацію департамент економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації підготував як додаток до проекту звіту про виконання Програми соціально-економічного розвитку області на 2013 рік, як нам стало відомо пізніше, на вимогу голови облради Івана Гончара.
Зрозуміло, що вивчення та остаточні висновки щодо приватизаційних процесів навколо цього майна територіальної громади області, сподіваємося, ще попереду. Адже навіть побіжний аналіз цих довідок наводить на сумний висновок: під дахом облради останні три роки йшла відверта прихватизація комунальної власності. Звичайно ж, партія “першої скрипки” тут належала загалом облдержадміністрації, проте не скажеш, що облрада була лише статистом у цьому ланцюгу очевидних зловживань, освячуючи цю приватизацію власними рішеннями. Досить тут згадати недавній скандал з колишнім головою облради Миколою Дерикотом, дії якого щодо незаконної передачі в оренду ТОВ “Ринок-Будтранс-А”, засновником якого є його син, нерухомості на вулиці Геологів, 81а аж до листопада 2027 року, вартістю шість гривень за квадратний метр, розглядалися вже в суді. Як відомо, поки що Микола Дерикот обійшовся легким переляком та штрафом у 500 гривень, відверто зігравши “шимка”, коли на суді стверджував, що не знав, бачите, що саме його рідний син є засновником цієї фірми. Того разу Феміда оминула увагою внесок у цю справу, зокрема, профільного начальника управління облради Олексія Варжевського, який нині вже з усіма державними преференціями опинився на пенсії, хоч, здається, йому ще треба буде пояснювати відповідним органам приватизаційні “секрети” на об’єктах зі згаданих нами довідок.
Взагалі з приводу цих фактів виникають питання і до всього депутатського корпусу облради, зокрема й до опозиційних фракцій у її складі. Складається враження, що вони або не володіли належною інформацією щодо приватизаційних процесів, які тривали за рішеннями облради та її профільних комісій, або просто розписались у власному безсиллі, навіть не наважуючись на “викид” цієї інформації на люди. Звичайно ж, деякі з об’єктів комунальної власності, які увійшли в цей перелік, потребували приватизації, проте експертна оцінка щодо їх вартості та тих коштів, які надійшли до обласного бюджету від їх продажу, викликають також великі запитання. Скажімо, майновий комплекс Шепетівського паливного складу КП “Облпаливо”, який приватизував через аукціон ТОВ “Київський машинобудівний завод”, експерти оцінили у 652,4 тисячі гривень, тоді як вартість для продажу становила 456,7 тисячі гривень, а вже кошти, які надійшли до бюджету від його приватизації, обчислюються в 361,5 тисячі гривень. Вловлюєте різницю у вартості цього об’єкта? Не менші сумніви викликає сам процес приватизації, скажімо, бази відпочинку “Перлина Поділля” або табору праці і відпочинку “Збруч” на Чемеровеччині, що донедавна були комунальною власністю області. Ну, а як вам символічна сума вартості, скажімо, незавершеного будівництва одноквартирного будинку Корчунецької ЗОШ-інтернату на суму 11,1 тисячі гривень, які потрапили до бюджету? Словом, за якусь тисячу доларів неподалік від обласного центру певна фізична особа одержала можливість збудувати для себе чудове житло, а вже за 12,1 тисячі гривень іншій фізичній особі там продали недобудований чотириквартирний будинок…
Не з нашим щастям, скажуть ті маєтні хмельничани, які могли б узяти участь у подібних аукціонах, і матимуть рацію, бо до них ще треба мати доступ. Адже подивишся на деякі суми приватизації подібних об’єктів, співставиш їх, скажімо, з вартістю на ринку житла у нашому місті чи величиною оренди, яку пропонують ті чи інші комерційні структури на свої площі, і починаєш розуміти, чому у наших владних структурах, які мають стосунок, зокрема, до приватизаційних процесів, чиновники працюють, по суті, на мізерних окладах, хоч у повсякденному побуті собі не відмовляють ні в чому, живучи на широку ногу, що явно не відповідає їх скромним доходам.
Хоча навіть ті суми, які фігурують, скажімо, у переліку об’єктів обласної комунальної власності, приватизованих у 2012-2013 роках, після побіжного аналізу не можуть не насторожувати. Усі 12 згаданих об’єктів в експертній оцінці, за нашими підрахунками, “заважили” на понад 4,3 мільйона гривень, вартість їх до продажу становила вже 3,7 мільйона, а сума коштів, що надійшла до бюджету, обчислювалася у 3,5 мільйона гривень. Навіть якщо повірити, що за цими цифрами стоїть тверезий розрахунок фахівців облради й обладміністрації, які всерйоз переймалися проблемою ефективного використання комунального майна, і жодних корупційних схем там не проглядається, погодьтеся, різниця, у 800 тисяч (!) гривень від експертної оцінки суми їх вартості до тієї, що потрапила в облбюджет, залишає немало запитань. Хоча нині, мабуть, не менш інтригуюче виглядала б оціночна вартість і тих 13 об’єктів, які перебувають у стадії приватизації на 30 жовтня 2013 року, але, готуючи цю довідку з їх переліком у департаменті економічного розвитку і торгівлі ОДА, чомусь “забули” вказати суми їх вартості, які, мабуть, були обчислені за згаданою вже практикою 2012-2013 років.
Вочевидь, скидається на те, що колишні керівники обласної влади як представницької, так і виконавчої, процес прихватизації об’єктів обласної комунальної власності поставили на потік. Та хотілося б не втратити віру в те, що депутатський корпус облради ще нинішнього скликання зуміє повернутися до цих фактів, дасть їм належну оцінку у своїх стінах, а при потребі залучить до цієї роботи правоохоронні органи, адже, погодьтеся, жителі області повинні знати подробиці та “героїв” цих залаштункових процесів прихватизації їх власного майна…
В.Сівач