Засідання ради ГО “Майдан” минулого тижня особливо емоційним і резонансним було якраз у середу, коли її актив запросив до люстраційної розмови двох кандидатів на посаду головного редактора обласної газети “Подільські вісті”, що є офіційним органом облради та облдержадміністрації.
Засідання ради ГО “Майдан” минулого тижня особливо емоційним і резонансним було якраз у середу, коли її актив запросив до люстраційної розмови двох кандидатів на посаду головного редактора обласної газети “Подільські вісті”, що є офіційним органом облради та облдержадміністрації.
Як відомо, за доволі нез’ясованих обставин зо два місяці тому там звільнився за власним бажанням з цієї посади Йосип Ядуха. Чи то було власне його рішення, чи хтось допоміг його прийняти Йосипу Івановичу досі невідомо, бо чутки з цього приводу різні і дуже шкода, що виконуючий обов’язки редактора Петро Лічман, якого колектив газети висуває на цю посаду, нічого з приводу цього на засіданні ради не сказав. Тож не дивно, що тут нині побутує думка, що жодної принципової розмови щодо великих проблем у редакційній політиці цієї газети під час Майдану та її підтримки колишнього режиму Януковича не відбувалося. Саме тому виступ Петра Лічмана сприйнявся більшістю присутніх на засіданні членів ради негативно.
Іншим претендентом на посаду головного редактора “Подільських вістей” виступає нині відома подільська журналістка, головний редактор медіа-холдингу “Є”, депутат обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”) Тетяна Колісниченко, яку на цю посаду запропонував один із співзасновників газети в особі голови облради Івана Гончара. Крім високих професійних якостей, у Тетяни Сергіївни була очевидна перевага над Петром Лічманом, адже її місто й область знають як журналіста з активною державницькою позицією, зокрема і під час Революції гідності як одного з організаторів “журналістського Майдану” в Хмельницькому.
А щодо самої дискусії навколо цих кандидатур, то вона явно зашкалювала від емоцій, взаємних звинувачень від прихильників обох кандидатур, зокрема журналістів “Подільських вістей”, які прийшли на раду серйозним десантом, категорично запевняючи, що “чужу людину” їх колектив не сприйме. Питання про те, чому цей колектив не висунув на посаду свого колегу з чіткішою державницькою позицією, які, безперечно, у “Подільських вістях” є, попри всю політичну цензуру, що донедавна перекривала тут будь-яке вільне слово, також залишилося без відповіді. Як не менш риторичним залишається питання: чи має моральне право ця газета, як озвучив претендент від колективу на редакторську посаду в ній, писати про подвиг Небесної сотні, адже, вочевидь, така прерогатива там належить лише кільком журналістам, а не виданню в цілому, яке і в часи Помаранчевої революції, і в дні Революції гідності загалом не було зі своїм народом, а випадкові матеріали на ці теми, що там з’явилися, дискредитувалися провладним, прокомуністичним чтивом, яке, окрім маніпуляції думкою читачів, нічим іншим не назвати.
А під час голосування на раді ГО “Майдан” підтримку переважною більшістю голосів одержала, зрозуміло, саме Тетяна Колісниченко, хоча, зрозуміло, остаточне рішення з цього питання буде за двома іншими засновниками газети — облдержадміністрацією та обласною радою…
Наш кор.