Не лише про хліб насущний турбуються мешканці міста, цікавить їх і високе. Чим дихає культурно-мистецька Україна побачили хмельничани на щорічному фестивалі “АRT’колаж”, який уже вдруге відбувся в обласному художньому музеї 21-23 травня.
Не лише про хліб насущний турбуються мешканці міста, цікавить їх і високе. Чим дихає культурно-мистецька Україна побачили хмельничани на щорічному фестивалі “АRT’колаж”, який уже вдруге відбувся в обласному художньому музеї 21-23 травня.
Якщо минулого року фестивальна програма демонструвала переважно традиційне народне мистецтво, то цьогоріч — це хвиля сучасного.
Фестиваль розповів про найяскравіших представників сучасності й класиків літератури, скульптури, живопису, музики, навіть фотографії.
Відкриття відбулося акцією “Фотосушка” (на фото). Біля музею, нагадуючи процес прояву фотоплівки, були розвішані світлини відомих фотографів не тільки нашого міста. Кожна робота підписана автором. Фотографи могли обмінятися світлинами, які їм подобаються. Ця, на перший погляд, не надто змістовна акція нагадала фотографам про їх авторське право. На “Фотосушці” представив 13 своїх робіт і фотограф-земляк Сергій Аніськов, без зайвої скромності зізнався, що йому подобаються власні світлини.
Поки охочі розглядали фотографії, поруч можна було зайнятися ще однією цікавою справою — намалювати автопортрет, шарж чи реалістичне зображення — на вибір кожного.
Перший фестивальний день познайомив публіку з новим авторським музичним визначенням “інтуїтивна музика”. Як стверджують музиканти, це музика, яку віднайшли для свого репертуару інтуїтивно. Публіка мала нагоду не тільки почути звучання, а й дізнатися про походження таких непересічних інструментів, як дудук, сякухаті, діджеріду, варган, арабська дудка. З незвичними інструментами у нашому місті можна познайомитись у новому соціально-культурному центрі “Сорока”, що на вулиці Кам’янецькій, 50. Представники “Сороки” стали спонсорами фестивалю разом із мережею магазинів “Офіс-центр” та ініціативною групою на чолі з Андрієм Зоїним.
Вагомою сторінкою фестивалю стала творчість львівського скульп-тора Віктора Проданчука. Про відкриття його виставки ми вже розповіли у минулому номері.
Також скульптор, котра стала літераторкою (справжні таланти — багатогранні), чекала гостей на другий день фестивалю. Нові видання “Кольорові оповіді” та “Іногда” презентувала львівська художниця, письменниця Катерина Немира (на фото). Мисткиня, закінчивши Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, 16 років жила в Америці. Повернулася в Україну і туга за рідним краєм, мистецький хист вилилися на папері. Дві її книги — розповіді про долі героїв, у них відчувається націоналістичний, патріотичний дух авторки, справжньої галичанки. У “Кольорових оповідях” сюжет-доля асоціюється з кольорами, талант літераторки нерозривно пов’язаний з талантом художниці. “Треба бути гарним психологом, щоб зрозуміти і відчути книгу”, — зауважує Катерина Немира.
Чому така назва іншого презентованого видання? Тому що одна з героїнь (у виданні йдеться про долю трьох дівчат) настільки українка, що навіть російського слова “иногда” не знає, приймає його за чиєсь прізвище — Іногда.
Свої книги авторка не вважає автобіографічними, хоч згадує у них найсокровенніше. Наприклад, що “земля крутиться не навколо осі, а навколо яблуні на маминому подвір’ї”.
Катерина Немира — представниця мистецької родини, куди були вхожі культурні діячі Галичини, країни, багатьох із них згадано у виданні, тут є навіть рідкісні сімейні світлини.
“У своїх книгах допускаю нецензурну лексику, про це довго сперечалися з чоловіком. Виправдовую це тим, що чоловіки вживають її для “красного слова”, а жінки — для характеристики образів. Насправді хочеться передати колорит реальної людської української мови”, — ділиться авторка.
На “АRT’колажі-2014” авторка проявилася і як живописець, провів-ши майстер-клас з живопису. Каже, досі не знаходила ґрунтовного осучасненого навчального посібника з живопису, тому мріє взятися за його написання.
З творчістю українського Мікеланжело Іоаном Георгом Пінзелем познайомила хмельничан тернополянка Віра Стецько. Мистецтвознавиця, член Національної спілки художників України, Національної спілки журналістів України, науковець презентувала землякам унікальне видання — альбом “Таїна Пінзеля”. Скульптор вартий уваги світу, нещодавно його скульптуру представлено у “Луврі” у Франції. “На відкриття виставки зійшлося людей стільки ж багато, як на інших світових скульпторів”, — розповідає Віра Стецько. Там вперше відбулась і презентація альбому, присвяченого роботам Пінзеля, який вийшов накладом до 700 примірників, один із них дійшов до нашого музею.
Завдяки альбому кожен зможе не тільки познайомитися з якісними світлинами робіт скульптора, а й знайде карту з містами і місцями, де нині є його роботи. Це переважно Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина. Віра Стецько, котра займається дослідженням роботи Пінзеля десятки років, розповіла багато фактів про скульптора. Не лише про особливості, стилістику скульптури, її відносить до бароко, а й про саму долю Пінзеля, меценатів, котрі турбувалися про його творчу спадщину. Одним із них став граф Потоцький. Розповіла і про марні спроби відстежити родовід скульптора, відомо лише, що був одруженим, хрестив дітей. Особливість, неповторність Пінзеля у тому, як визнають дослідники, що зображав людину у стані пізнання Бога — емоційному, глибокому.
Віра Стецько застерегла сучасників і від нещадного ставлення до геніальних скульптур, розповіла немало прикрих випадків стосовно цього.
Завершився фестиваль творчістю митців-початківців — учнів школи мистецтв “Райдуга”, котрі провели благодійний аукціон: кошти з продажу власних робіт зібрали на благочинність.
І це далеко не всі сторінки “АRT’колажу-2014”, де знайшлося цікаве і для дорослих, і для малечі (тут найдоречніше згадати майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки від хмельничанки Інни Сидорук).
Хоч зустрічі на “АRT’колажу” збирали публіки небагато, серед присутніх — найповажніші: мистецтво-знавці, музейники, художники і ті хмельничани, хто справді цікавиться сучасним мистецтвом.
Керівником “АRT’колажу-2014” стала працівник обласного художнього музею Лариса Чернова.
Ірина САЛІЙ
Фото Миколи ШАФІНСЬКОГО