Усі ми вже знаємо: дострокові вибори Президента України пройшли в один тур, що стало неабияким сюрпризом для експертного середовища та і для мене самого, хоч у перемозі Петра Порошенка сумніватися не доводилося. Звичайно, наше честолюбство не може нині не тішити схвальна оцінка міжнародної спільноти перебігу цих виборів, бо навіть офіційна Москва у ці дні щось нерозбірливо заговорила про визнання їх результатів, забувши про свої вислови на кшталт “київська хунта”, “нелегітимна влада”, а сам Путін на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі навіть зрік, що готовий поважати вибір українців, хоча саме з Росії нині у “гарячу точку” нашої країни — Донбас закидаються банди вишколених терористів. І хоча з боку свідомих українців Путін навряд чи дочекається виявів поваги, але коли говоримо про основний підсумок цієї непересічної події, то легітимність обраного Президента України означає крах кремлівських планів бліцкригу на сході та півдні України після цинічної анексії Криму.
Усі ми вже знаємо: дострокові вибори Президента України пройшли в один тур, що стало неабияким сюрпризом для експертного середовища та і для мене самого, хоч у перемозі Петра Порошенка сумніватися не доводилося. Звичайно, наше честолюбство не може нині не тішити схвальна оцінка міжнародної спільноти перебігу цих виборів, бо навіть офіційна Москва у ці дні щось нерозбірливо заговорила про визнання їх результатів, забувши про свої вислови на кшталт “київська хунта”, “нелегітимна влада”, а сам Путін на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі навіть зрік, що готовий поважати вибір українців, хоча саме з Росії нині у “гарячу точку” нашої країни — Донбас закидаються банди вишколених терористів. І хоча з боку свідомих українців Путін навряд чи дочекається виявів поваги, але коли говоримо про основний підсумок цієї непересічної події, то легітимність обраного Президента України означає крах кремлівських планів бліцкригу на сході та півдні України після цинічної анексії Криму.
А щодо багатьох наших сподівань від новообраного глави держави, то вони, здається, у нас явно перебільшені. І справа тут не в тому, що новому Президенту не вистачає харизми й авторитету — з цим у нього на першому етапі президентства буде все гаразд. Власне, довіра виборців — це нині чи не основний його ресурс і від того, як він ним розпорядиться, залежатимуть перспективи президентської гілки влади загалом і під час його каденції зокрема, адже після відомих голосувань у парламенті нині можливості глави держави виглядають не надто переконливо. Тож якщо накласти цю реальність на те, що ми маємо нині у представницькій та судовій гілках влади, то Петру Порошенку доведеться непереливки. Адже у Верховній Раді нині він може опиратися реально хіба що на фракцію “УДАРу”, з рештою, навіть державницьких фракцій — “Батьківщини”, “Свободи”, змушений буде домовлятись, а знаючи підводні політичні течії в усіх цих середовищах, обов’язково повинен буде вести діалог з колишніми і нинішніми регіоналами та комуністами. Це за умови, якщо відступить від однієї зі своїх програмних обіцянок щодо дострокових виборів парламенту до кінця року. Погодьтеся, завдання не з легких, якщо врахувати, що вже з табору його нібито політичних союзників звучать думки про недоцільність позачергових парламентських виборів через ситуацію на сході. Логіку таких думок можна зрозуміти, адже наступний парламент вочевидь окреслить нову політичну карту країни, в якій, можливо, не буде звичного домінування нинішніх політичних гравців, за умови, якщо глава держави настирливо і принципово вимагатиме повернення до пропорційних виборів на основі відкритих партійних списків. Зрозуміло, що це буде лише другим після президентських виборів засадничим кроком до перезавантаження влади, яке, як на мене, приречене на невдачу, якщо ми не задіємо усі можливі механізми впливу громадянського суспільства на владу по всій її вертикалі, не кажучи вже про місцеві вибори під нові функції місцевого самоврядування, які ще законодавчо не закріплені.
А додайте сюди, що вже нині слід стишити стихію громадської ініціативи, яка після Майдану подеколи носить доволі викривлені форми, забрати з наших вулиць людей у камуфляжах, дехто з яких явно паразитує на ідеалах Майдану, зрозуміло, водночас забезпечивши спокій, безпеку повсякденного життя українців у гарячих регіонах. Ці завдання для однієї людини, навіть глави держави, як на мене, справді нереальні, якщо до їх вирішення не долучаться ті з нас, хто усвідомлює свою відповідальність за нинішню ситуацію в державі. Вибори засвідчили, що таких людей у нас більшість не лише серед тих громадян, які проголосували за Петра Порошенка, але й за інших кандидатів-державників, а вже те, як ми разом з новим президентом розпорядимося цим неоціненним ресурсом для зміцнення власної державності покаже найближчий час.