У неділю, 4 травня, з самого ранку на майданчику біля кінотеатру ім. Т.Шевченка кипіла робота. Одна за одною під’їжджали фури, з яких вивантажували сценічне обладнання різного призначення: металеві конструкції, банери, світло-звукову апаратуру. По всьому місту були розклеєні оголошення з запрошенням хмельничанам прийти на зустріч з кандидатом у президенти України Петром Порошенком.
У неділю, 4 травня, з самого ранку на майданчику біля кінотеатру ім. Т.Шевченка кипіла робота. Одна за одною під’їжджали фури, з яких вивантажували сценічне обладнання різного призначення: металеві конструкції, банери, світло-звукову апаратуру. По всьому місту були розклеєні оголошення з запрошенням хмельничанам прийти на зустріч з кандидатом у президенти України Петром Порошенком.
Зустріч розпочалася рівно о 18.00 з пропозиції ведучої переглянути документальні кадри про участь Петра Порошенка в подіях, що відбувалися на столичному Євромайдані.
Після перегляду зустріч продовжилася полум’яними виступами народних депутатів від партії “УДАР” Ірини Геращенко та вчорашнього батьківщинівця Миколи Томенка. Ведучі й виступаючі для виходу на сцену користувались облаштованим боковим входом. Порошенко ж ішов до сцени з центральної її частини (з якої все одно на сцену не піднімешся) в оточенні 8-10 охоронців, які пробивали дорогу серед багатолюдного натовпу. Цей хід транслювався на велетенський екран. Всім було видно, як народ через голови і спини охоронців протягував до кандидата руки і він їх щиро потискав. Це тривало довго, бо людей було досить багато, але це дійство виглядало дуже театрально, на якому не обійшлося без скандування: “По-ро-шен-ко!” з оплесками та оваціями.
Кандидат у президенти розпочав свій виступ з аналізу трагічної події, що відбулася в Одесі 2 травня, і результатів антитерористичної операції на сході України, а завершив пропозицією вшанувати всіх загиблих хвилиною мовчання. Далі доступними для виборців словами Петро Порошенко роз’яснив суть своєї передвиборчої програми “Жити по-новому!”. У його баченні, це життя вільне, безбідне, безпечне і чесне. Пообіцяв він також, що після дострокових виборів парламенту в керівництві держави й у всіх гілках влади не буде олігархів, що є, як на мене, сумнівним твердженням, бодай, з огляду на його ж олігархічний статус.
У цей час до сцени люди передавали записки із запитаннями до кандидата в президенти. Їх назбиралося так багато, що відповісти на всі забракло б часу. Тому для Петра Олексійовича вибрали три запитання. Перше чомусь викликало роздратування і вже сам Порошенко запитав, чи знають виборці, яка зарплата у працівників фірми “Рошен”. Йому було приємно, що народ не одразу вгадав. Друге запитання, чи поведе майбутній президент Україну в НАТО? На це Порошенко відповів, що Україна має залишатися нейтральною країною, але Будапештські домовленості про гарантії безпеки потрібно переписати, включивши туди Францію, без участі російської сторони. Хоча про це ні слова в його офіційній передвиборчій програмі. Третє вже не запитання, а прохання, щоб розповів про свою сім’ю, дуже пахло “заготовкою”, бо тут же “знайшлася” його дружина — Марина Порошенко, з якою Петро Олексійович, розцілувавшись (мабуть, давно не бачились), почав знайомити виборців. Незважаючи на те, що це був явний “рояль у кущах”, його появу народ прийняв доволі душевно. Відповідь на решту запитань має дати його виборчий штаб — обов’язково на кожне запитання, як підкреслив кандидат.
Зустріч завершилася виконанням Гімну України Тарасом Петриненком, концерт якого разом з гуртом “Плач Єремії” через траур було відмінено.
Враження від цієї зустрічі у мене залишилися двозначними. Імпонувало бачення кандидата шляхів реформування країни. Але було не до вподоби тріумфально-театральний сценарій цього передвиборного дійства, на яке дає згоду такий серйозний політик, як Петро Порошенко.
Микола Шафінський