Під такою назвою днями в обласному художньому музеї відкрилася фотовиставка Олександра Харвата, заслуженого художника Міжнародної федерації фотомистецтва (EFIAP), члена національних спілок фотохудожників, журналістів, краєзнавців України. Він — активний громадський діяч (Посол миру, учасник марафонів миру), видавець численних фотоальбомів, частину яких подарував музею та бібліотекам міста. Народився митець 22 січня 1959 року у Здолбунові на Рівненщині, здобув вищу юридичну освіту, живе та працює у Рівному.
Під такою назвою днями в обласному художньому музеї відкрилася фотовиставка Олександра Харвата, заслуженого художника Міжнародної федерації фотомистецтва (EFIAP), члена національних спілок фотохудожників, журналістів, краєзнавців України. Він — активний громадський діяч (Посол миру, учасник марафонів миру), видавець численних фотоальбомів, частину яких подарував музею та бібліотекам міста. Народився митець 22 січня 1959 року у Здолбунові на Рівненщині, здобув вищу юридичну освіту, живе та працює у Рівному.
Чинна виставка — не перше знайомство хмельничан з творчістю майстра. Цього року його художні роботи експонувались у міському музеї-студії фотомистецтва. Нині автор презентує документальну серію “Культурна спадщина у світлинах”, присвячену Міжнародному дню пам’яток та визначних місць. В експозиції представлені світлини відомих об’єктів архітектури Хмельниччини, Рівненщини, Тернопільщини, Львівщини та Волині — палаців, фортець, храмів, монастирів…
Фотороботи приваблюють цікавими, несподіваними ракурсами, майстерністю композиції, колористичним забарвленням та символічною змістовністю. Втім, окрім ексклюзивної споглядальності, чуттєвості, загальна картина відеоряду, здається, приховує значно глибші сентенції: “О чем свидетельствуют эти угрюмые свидетели прошедшего? О деспотизме и рабстве! О хлопах и магнатах! Могила или курган на Волыни и Подолии большая редкость. По берегам же Днепра… вы не пройдете версты поля, не украшенного высокой могилой, а иногда и десятком могил. И не увидите ни одной развалины… О чем же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы на берегах Днепра и грандиозные руины двор-цов и замков на берегах Днестра? Они говорят о рабстве и свободе. Бедная, малосильная Волынь и Подолия — они охраняли своих распинателей в неприступных замках и роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога деспота под ноги топтала и свободная, нерастленная умирала. Вот что значат могилы и руины. Не напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя”. (Тарас Шевченко “Прогулка с удовольствием и не без морали”). На ці роздуми Великого Кобзаря наштовхнула подорож землями Поділля та Волині 1846 року.
Утім наше завдання полягає у збереженні безцінних пам’яток історії та культури.
Наш кор.